Прогулянка зимовим селом

Був на святах у бабусі в селі і після ситного застілля в коліродичів вирішив покататися давно знайомими вуличками якими не ходивуже багато років…
І по правді говорячи був у легкому шоці ті вулички, по яких ми вдитинстві ганяли на великах, спорожніли до невпізнанності —зарості… У пам'яті проскакують моменти й обличчя, гуси які паслися, собака, яка завжди кидалася, коли ти пролітав повз на велике, саморобне футбольне поле… А зараз тиша… ні парканів, ні людей… лишеруїни в чагарниках… А та вуличка, яка в моєму дитинстві була така жпокинута як тепер ці — заросла так, що не проїхати вже. Сумно…