Осінь, незважаючи на зовсім недавню відпустку, робота хитала.Депресняк, який явно сумував у своїй темній норі, вирішив нагадатипро своє існування.
А я — почав шукати собі попутників, бо їхати самому не дужехотілося, та й штурман у дорозі — хороша підмога :). Старимприятелям, з якими я сам штурманом їздив, але якось у всіх нескладалося, та й не було гарантії, що якби й склалося, що мійдепресняк, знову зустрівшись із дружбанами, не викинув якийсьфокус. Старому товаришеві за різними проектами (у жодному разі неавтомобільним) скласти мені компанію штурманом (і запасним пілотом, якщо що).. Він попросив трохи часу на отримання дозволу "від йогомитниці" і незабаром його дружина погодилася якось протриматисядобу без чоловіка з двома "бійцями".
П'ятниця пройшла у звичайному робочому режимі, який переривавсянашими спільними спробами знайти у Кам'янці-Подільському місце длябільш-менш комфортного ночівлі. Безуспішно, в місті саме відбувавсяКазантипп місцевого розливу і не те що готелів — вільних ліжок небуло. Спільним рішенням було - їхати незважаючи ні на що (з цьогоприводу я завантажив у багажник кілька ковдр і пару подушок).Штурман нічого не мав проти ночівлі в машині :)
Мій напарник Сашко повідомив, що саме цього року їздив до Кам'янцяі що у нього є пара опрацьованих, але не випробуваних маршрутів, які він хотів би спробувати. За різними навігаційними програмамивиходило від 420 до 510км, купа різних варіантів, а мені було всеодно яким маршрутом їхати. Це вперше в моєму житті, коли не явідпрацьовував маршрут. Ось такий маршрут був запропонований.Загалом до вечора п'ятниці у нас було обумовлено місце та часзбору, розроблено маршрут, перевірено погоду по маршруту та вкінцевій точці, машину заправлено, мобілки та фотоапарат поставленона зарядку, а в рюкзаку лежав сухий пайок з розрахунку на 3 дні:)
Коментарі
Поки немає коментарів — будьте першим.