Вранці ми прокинулися дуже рано. Від холоду. У мене на рюкзакутермометр-брелок показав 11 градусів. На вулиці було набагатохолодніше. Я подумки подякував Богові за те, що нам не довелосяспати в машині, інакше ми б просто замерзли.Незважаючи наковдри.Жодного палива не вистачило б всю ніч тримати грубкувключеною :) У 7:15 ми бадьорі, ситі і одягнені занурили своїпожитки в машину і потихеньку рушили в дорогу.Ну дуже потихеньку, так як машина відмовлялася прогріватись а від запотівання нерятував і включений на повну кондиціонер.Так що майже все котеджнемістечко ми проїхали як у тумані, але моторчик раптом "дунув"довгоочікуваним теплом і за 10 секунд кондиціонер зробив своюсправу тепер можна було їхати далі :)
Ми ще вчора обговорювали різні варіанти маршруту "назад" - але менівже хотілося додому У телефоні було кілька дуже неприємних СМС-ок, які говорили, що мені ще сьогодні потрібно побувати на роботі ідещо поправити до понеділка. Тож було прийнято рішення — їхати тимсамим шляхом, що й сюди, дорогою кількість зупинок зменшити домінімуму.
Так що я просто гнав на тій швидкості, яку допускала. Дорога.Проте проїжджаючи Міньківці довелося спускатися бруківкою вниз награнично крутому схилі. А на виїзді нас чекало диво - ми піднялисянад "хмарами"
Дорогою назад ми ще заїхали до Хмільника, так було трохи коротше, "заблукали" в Бердичеві
і випробували всі принади сильного бічного вітру на швидкості в 130км/год на чудовому шосе Львів-Київ. О 15:00 я вже був на роботі іліквідував наслідки ліквідації наслідків багаторазового зникненняхарчування в серверній. Та відмінну штурманську роботу
PPS:Кордон Вінницької губернії:
Коментарі2
Цікавий звіт про відпочинок.
Дякую )Я постараюся ще фоток викласти - їх більше 300, а часу відібрати ... як завжди )