WinToRuna 2014

Нарешті нам вдалося побувати на щорічному заході WinToRuna.Назва бере початок від імені Карпатської полонини (гірська долина)Руна, біля і на якій відбулася дружня зустріч нового сезону.

Полонина Руна (рівна, Рівна) — гірський масив в УкраїнськихКарпатах, в межах Перечинського та Великоберезнянського районівЗакарпатської області, Масив розташований у західній частиніПолонінського хребта, між річками Люта, Шипіт і Туриця Висота до1482 м (за іншими джерелами — 1479 м)., морозу теж немає, алеособливість Руни в тому що навіть у таку погоду на вершині лежитьсніг, дме дуже сильний вітер, і все що може замерзнути дуже швидкоце виконує. Немає тіней, і видимість тільки перед носом.
Досвід я вам скажу дуже цікавий, почуваєшся як на північномуполюсі, зв'язку ніякого, після спуску захоплення та й годі.
А почалося все з того, що ми приїхали до базового табору вЛумшорах, які славляться своїми купаннями в чанах, але про цепізніше. Після розташування зустріли захід сонця у душевнійкомпанії. А зранку всі вирушили на висоту, а я проспав. Пізніше, коли я повернувся до себе, ухвалив вольове рішення наздогнатиосновну групу. Вдалося це лише після повернення до табору. Протепройшов по всьому загальному маршруту. Це було чудово.
Та що я все пишу, та пишу, покажу краще вам пару фоток зполонини:Це мій штурман труїть колеса до однієї атм, бо далізасніжена та слизька дорога, і на накачаній гумі сильно не поїдеш.А це такі пейзажі. А це такі пейзажі.
Обеліск з датами 1941-1945. Лід настільки скував напис, що його незмогли розтопити в основній групі, у нас відповідно так само невистачило тепла.

Кілька фоток товаришів.

А це приблизно так виглядає спуск.

Просто озеро під горою.

<
От, власне, приблизно так виглядала полонина Руна в січні 2014-гороку. Кажуть що у нормальну зиму там випадає дуже багато снігу, іпіднятися на вершину не завжди виходить, але нам "пощастило" ззимою і ми без пригод але під емоціями відкрили цей позашляховийрік.

Ну а далі після спуску настав час чанів. Для нас такий досвідбув уперше. Самі чани знаходяться наполовину відкритому приміщенні, ємність набирають сірководневою водою з джерела і всю цю справупідігрівають дровами.Поруч є басейн з холодною водою або комусьхочеться зовсім з'єднатися з природою — вихід до холодної гірськоїрічки. Лумшорах для лікувальних процедур ще XVII в. Сірководневимиваннами лікували хворих із порушеннями в опорно-руховому апараті.Один із старовинних чавунних чанів зараз перебуває в Австрії, іншийбув знайдений місцевим жителем на березі річки біля свого будинку.Нині його знову використовують за призначенням. Чан наповнюютьхолодною мінеральною водою, на дно кладуть річкове каміння, потімводу поступово нагрівають на відкритому вогні. Коли температурадосягає 30 градусів, можна розпочинати прийом ванни, чергуючизанурення у гарячу воду з охолодженням у гірській річці. У чаніоб'ємом 250 літрів одночасно можуть поміститися до 6 осіб. Нині уселі є кілька чанів, відлитих за старою технологією. Два з нихрозташовані на березі річки Турички, на території місцевої колиби.Нагріли воду до 43 градусів, і це скажу я вам чудово. Якщо у васбуде така можливість, рекомендую спробувати поваритися в такомукотлі. Це зовсім не так страшно :)
Виглядає всю цю справу приблизно так:Ну і в завершенні гулянь унашій душевній компанії, нас чекала дорога додому На шляху мивідвідали водоспад Воєводін. Воєводін — один із найкрасивішихводоспадів Закарпаття. Розташований у важкодоступному місці натериторії Державного заказника Соколови Скелі. Назва розшифровуютьяк "вій-водин" (виття води). Другу назву Шипіт він також отримав засильний голос. Крижані води гірського потоку Воєводін, що стікаютьз гори Руна, скидаються тут з висоти 24 м і через 4 км впадають урічку Шипіт.

І відповідно фото з місця події :

Ось так ми зустріли цей рік.
На все про всі 600 кілометрів шляху або один бак палива.
Всім добра!