Отже, написанням бортового журналу займаюся вперше, так що проханнясильно не штовхати ногами))). Тим більше, що тільки вдалосядістатися комп'ютера.
Отже, ще до поїздки до Тернополя, по дорозі на ТО1 до Черніговапотрапили до маленької дорожньої пригоди, водій "шкоди Октавії А5", який їхав назустріч мені, почала обганяти авто, що було перед ним, проте він не врахував, що я їхав на зустріч. Від зіткнення тільки востанній момент ухилився.Отделался відірваним дзеркалом (вінтеж).Потом, вже на сервісі, замовив нове дзеркало, а через 2 днімені його встановили (дзеркало не пофарбоване, зате підігрівробітник).
І ось, вирушаємо в Тернопіль… Було початок листопада, але дикийхолод створював майже зимову атмосферу… Дві третини поїздки йшли, як за планом — їдемо, зупиняємось, їжмо, їдемо, заправляємось, їжмо, їдемо Чим ближче до Тернополя, тим більше туману, хоча зранкубуло безхмарно та сонячно, хоча й дуже холодно (в районі +4). .Батько вирішив дати мені трохи відпочити, а в свою чергу, вирішивзайнятися збором фотоматеріалу для першого б/ж. Місто взагалі булооповите туманом. А в темряві взагалі був капець.
Тернопіль, 7 годин вечора…
Ранок же був не менш туманний, але замерзлі гілки дерев надавалимісту якоїсь таємничості, особливо було прикольно спостерігати білівід цих найскованіших у льоду дерев вершини.
Ось приклад фотки
Тернопіль, ранок. Було чудово. Місто знову порадувало своєюгостинністю, а найголовніше — невимовною атмосферою українськогозаходу.
Коментарі
Поки немає коментарів — будьте першим.