Київ - Одеса - Миколаїв -Київ. Перезавантаження для мозку

Всім привіт, в даному записі не буде технічних тонкощів і корисноїінформації. Пост цей присвячується кращому психологу і мозкоправу.А саме автомобілю і далекій дорозі. Покричати під улюблену музикуабо насолодитися шурхотом коліс, які проковтують кілометридорожнього полотна.Це якраз така історія.Рік важкий, плюс багатозмін і проблем.Сіра рутина затягує.Ремонт, будівництво, робота.стіну.Довго плекав цей план і підмовив кума на таку авантюру булоприйнято рішення їхати.Він у Миколаєві, я в Києві.Спочатку хотілидесь посередині, але в результаті вибрали Одесу.Він прекрасний, особливо в цю пору. Ніякого плану дій))
Купивши водички, пожувати я з нетерпінням чекав кінця робочого дня, щоб стрибнути за кермо свого імперського штурмовика) відпросивсяраніше, тому що знав, що п'ятниця це "день визволення столиці" і яще з міста виїжджатиму мінімум годину. Так і було. Нога вжевтомилася жамкати зчеплення. Добірка музики на весь маршрут швидкотанула і атмосфера її випаровувалась як і настрій. КП позаду, кордон негумового Києва пройдено. Далі 4 ідіотські камерифотофіксації 110 - 50 - 110 і свобода. Розганяємо фури далеким іпочинаємо прискорення) покриття терпиме і всього дві ремонтніділянки. Waze підказує та допомагає. З ним навіть не так самотньо, чи що. Усі чекаю коли будуть помічники у стилі "джарвісу" іззалізної людини. Шумка сиду хороша, мотор не чути, так само івітер. Тільки ось арочки підкачують, дрібні камінці та гул гуми.Підвіска збита та енергоємна. Сидіння в повний низ, клацнув круїзта 140 крейсерська швидкість. Стихія дизеля розкривається і машинабуквально ширяє над асфальтом. Та й витрата палива. Ох простопісня. Дзвінки через Bluetooth не напружують, кілометри в розмовіпролітають із потрійною швидкістю. Рухи керма мінімальні та точні.Ні якої колейності, ні яких ривків. Все плавно та граціозно. Принормальному покритті, а таке траплялося можна свердлити без нервіві страху. Сусіди трасою охоче поступаються дорогою, особливо йморгати не доводиться. Достатньо потрійного лівого поворітника.Можна було весь маршрут проскочити за один присід, але сечовийміхур не дав))) не звично. Газ заправляє кожні 300 км, а тут 900 набаку можна проїхати в межах правил дорожнього руху. До речі цифрареальна, десь так і вийшло.
Гальма жваві, прискорення рівне. Чарівність. У машині такийакустичний комфорт, що часто я думав про чек на вогнегаснику вбагажнику яка деренчала трохи) тепер трохи про сумне, це ближнєсвітло фар. Не вистачає. Особливо на високих швидкостях. Такхотілося трохи більше пучок. Трохи біліший. І друга проблема і вонаж переваги. Це кліренс. Руліжка подобається в купе з підвіскою, алея по дорозі дивився з побоюванням на всі нерівності та напливи відвантажівок.Проїжджаючи в темряві, село почув скляний тріск підпузом. Мабуть, наїхав на пляшку. При обгоні трохи пізніше від душітеж пузом шкрябнув при 120. До речі, Миколаївська область так і незалаталася. Подекуди відверто на джипі страшно. Ну і ще щось натрасі гупнуло. Може птах чи звірятко. Але слідів жодних немає.Комахи не в счет)))
Як підсумок я відмінно покермував, перезавантажився, обійнявдрузів, подивився на море і своє рідне подвір'я в якому не бувдесяток років. Я вже ніби інша людина. І погляд уже інший. Але я нешкодую ні про що. А покупкою Сіда дуже пишаюся.
Всім раджу залишати свій протоптаний до автомата маршрут і шукатиновий, експериментувати) не тонути в рутині. Дякую всім хтодочитав. Вибачте якщо витратив ваш час даремно. Всім благ таздоров'я)