Сумний запис

Так довго не писав не тому, що образився на MegaDriver, і зовсім нетому, що не було пригод, скоріш за все їх було дуже багато, розлучення з дружиною, реанімація через люте кількості пухлин уголові, переїзд на нову квартиру, разом з малявкою ми вже проїхалицілих 16500 км, причому більша частина цих кілометрів. — лютийзагорода, Малявка тримається, не ламається, від сонця тільки почаливідпадати фірмові шильдики, але, враховуючи походження, їй це можнапробачити. Якщо б не одне але.По нашим автобанам 500км на день цемаксимум, який можна собі дозволити.Через дрібні колеса машинумотає по дорозі так, що іноді доводиться за кермо триматися всімчим тільки можна.Через цих коліс відчувається кожна яма нашихавтобанів… Ну і шум… Я досі не розумію для кого тріп Київ – Львів –Вінниця – Миколаїв – Дніпро – Київ був великим випробуванням длямене чи для машини

< А от у місті або на тій же варшавці просто диво а неавтомобіль, їздив би і їздив. У будь-якому випадку вже зрозуміло, що в цьому житті треба змінювати шота. І тут, якщо все буде ок, мізки підказують шостий гольф, а серце BMW 87. Подивимося, хтопереможе :)