Фотосесія 15.06.2015. Частина 2. + невеликий розповідь про сьогоднішній день.

Друга частина фотосесії . Коротко, після аналізу мого мотора ми зсусідом вирішили загалом пробігтися за цифрами.Сьогодні вимірювалинаддув від повітрозабірника.Їздили на 99-ці сусіда. Момент у насзриває нижній патрубок з радіатора, все в диму, температура миттєвопрє вгору, ми зупиняємось.Аналізуємо ситуацію і розуміємо требарухати до цивілізації де як мінімум є вода.Благо дорога була рівна, іноді навіть йшла вниз, тачку котнули, застрибнули в її і зішвидкістю 10 км/год докотилися до найближчої заправки.Поки Дімапішов вирішувати питання з тим, що ж заливатимемо в системуохолодження, я озброєний єдиним інструментом в машині -напівзлизаною хрестовою викруткою воював з хомутом нижньогопатрубка радіатора. Камасутру, бо хомут був до вподоби викрутці. Інавіть віддавало легким садо-мазо, бо лазити гарячим мотором, та щей облитому тосолом… Ну, самі розумієте… Міняв цілу купу поз. І водин з моментів бачу, до мене наближається світла (ні то біла, ніто бежива) 99-ка з червоними бризковиками, на лиття...Під'їжджає... За кермом жінка, повний салон діток...Зупиняється.
<
Ж:Допоможи потрібна?
Я:Не, дякую, справлюся.
Ж:Точно?
Я:Так, їдьте.
Ж:Ну давай, удачі. Я:І Вам ні цвяха ні жезла. І вона поїхала ...Патрубок я прикрутив, Діма нарішував тосол, ми його потихенькузалили і поїхали в гараж… Але млинець, я щось не зовсім зрозумів, зякого часу жінки пропонують допомогу мужикам у дорозі… Це щовзагалі за паралельний всесвіт? Ще і з купою дітей, ні б у своїхсправах їхала б і ні за кого не переживала ... Після так подумавши, скільки людей повз мене проїхало, скільки повз мене повертало назаправку ... Вона єдина була хто запитав чи потрібна допомога. Притому, що дивлячись на те, куди вона далі поїхала. То траєкторія їїруху і місце, де стояв я несумісні взагалі... Вона не те, що повзнеї проїжджала, а спеціально під'їхала... Коротко, змушуєзадуматися... Ну, а Вам таємнича незнайомка велике ДЯКУЮ. РЕСПЕКТ ІВАЖЛИВА… Приємної та безаварійної Вам їзди!