Відразу перепрошую за те, що не все було сфотографовано.
Почали ми з розбирання цього вузла та його дефектування. Відкрутиливсі необхідні болти, від'єднали верхню кульову, зняли датчик АБС, зняли пильовик внутрішнього шрусу, зняли з нього стопорне кільце інехитрими рухами вправо-ліворуч витягли проміжний вал у зборі.Длятого, щоб не порвати гальмівний шланг поворотним кулаком (або якйого там…) На внутрішню частину шрусу одягли кульок і залишили всеце добро там лежати, спираючись на нижній важіль. Потім приступилидо зняття гранати Ох і намучилися, чи то кувалдочка у нас не такабула, чи боязнь щось пошкодити нам не давала з нормальною силоювлупити по гранаті. Коротше, ми через поліно били спочатку. Потімнамагалися вибивати сам вал, тримаючи за гранату. Потім чи тозубилом, чи то потужною викруткою почали намагатися витягнути ту "пробку", що на дні гранати. Коротше, з горем навпіл зняли.Реально, стопорне кільце тримало дуже добре. Пробку ту, звісно, покарежили знатно. Довелося викинути. Навіть валу трохидісталося, але не страшно, т.К. Вже начитавшись, ми твердорозуміли, що цю частину сточуватимемо. Але вал реально сирий. Шлиціз боку редуктора Стан шліцевої частини валу ще відносно живий.Видно, звичайно, зношування, але й зуби ще є. Люфта "напровертання" не було. Гуляла на ньому граната тільки праворуч відосі обертання валу. Було вирішено виходити з ситуації без жорсткихпереробок і піти по перевіреному шляху торцювання валу, свердлінняотвору, нарізування різьблення, виточування спеціальної шайби іфіксації всього цього болтом.
Т.К. Справа була ввечері, вирішили в гаражі не засиджуватись іпішли додому. Потім почалася епопея з пошуком та придбаннямзапчастин у зв'язку з вихідними (нагадаю це все було напередодніДня перемоги). Немає бажання зараз описувати всі нюанси, але врезультаті були куплені оригінальні сальники та GMB-шний підшипникпромвалу. Насправді був придбаний ще один сальник промвалу з іншимкодом в іншому магазині, але він виявився за всіма такимипараметрами. Ще на ринку був куплений болт маховика від москвича, чи від якоїсь іншої "нашемарки"…
Так от, отримавши запчастини, вирушили ми до токаря. Показали мийому креслення з инета, пояснили, чого хочемо. Дядько вельмитямущий, одразу вирішив переміряти все. Виявилося, що за розмірамиіз креслень у нас вийде трохи не те. Коротше, попросили ми йогозробити як треба. Форму виробів він зберіг, але розміри трохипідкоригував. Шайбу він виточив таку, що вона дуже щільно, майже внатяг ставала в гранату. Ну, щоб мастило там не вилазило і т.Д. Валторцонув, різьблення нарізав. Усі приміряли - довелося трохи болтукоротити. Далі взялися за складання.
У ході розбирання-складання довелося двічі звернутися до місцевих "супермайстрів" у яких у гаражі є прес. Т.К. Не люблю я прикладатисилу до підшипників за допомогою молотка. Але і з цим "непосильним"завданням вони не змогли впоратися без косяків. Поки запресували зодного боку, вилізло з іншого. Такі довелося раз шльопнутимолотком. Буквально наступного дня ми поїхали на металобазу пошвелера. Незабаром збиратиму собі свій невеликий гідравлічний пресна основі домкрата. Але про це пізніше.
Підшипник поміняли (перед встановленням розкрили, замінилимастило). Сальник промвала — теж, але вже самотужки. Через старийсальник акуратно забили туди новий. Досвідченим шляхом булознайдено кілька положень гранати щодо валу, в яких люфт бувмінімальний. На досвід Олександра, перед "насадженням" гранатизастосували для ущільнення шматочок банки від енергетика. Акуратночерез дерево набили на шліцеву, обгорнуту бляшанкою, гранату. Селодуже щільне. Потім, використовуючи червоний фіксатор різьблення, затиснули все болтом. Без фанатизму, щоби не потягнути сирийвал.
Сальник редуктора не змінювали. Т.К. Рідний опинився у дужехорошому стані. М'який, без слідів зношування. Та й витягнутистарий акуратно не виявилося чим. Перед збиранням забили йогоканавку мастилом так, як це було зроблено на новомузаводському.
Далі зняли кульок з внутрішньої частини шрусу, повністю очистилишарнір від старого мастила, заклали новим і почали збирати, попередньо заливши в корпус промвалу трохи олії (такого ж, як і впередньому редукторі). Як виявилося пізніше, марна ідея. Т.К. За500 кілометрів дороги додому більша частина (якщо не всі) оліївитекла через нещільність корпусу. Але це ще не все. Чи тоуніверсальні стрічкові хомути, які ми купили для ШРУСа, виявилисянеякісними, чи то ми неправильно користувалися інструментом для їхзатягування, але ми порвали один або два хомути. І зрозуміли, щоякісно їх затягнути не вдасться. Вирушили ще раз на місцевийавторинок і там випадково знайшли хомути іншої конструкції (підкліщі). Купили їх (а, заразом і кліщі). Приїхали. Всі встановили намісце, позатискали, повитирали і вирішили долити олії у переднійредуктор (там буквально грам 50 вилилося). Але не тут було. Розмірголовки під зливну та заливну пробки різний. І в жодному з 3наборів інструменту не знайшлося цього розміру. Нині вже непам'ятаю, 23 здається.
А я про це забув, т.К. Масло ми міняли на СТО самообслуговування ів їхньому наборі була необхідна головка. Зібралися ще раз. Поїхалив автомагазин, який на півдорозі до ринку, де й купили головку.
На цьому начебто пригоди, пов'язані з "фіксингом" валу, закінчилися.
Я вважаю, що роботу цю ми зробили непогано, а, головне, вчасно. І, за ідеєю, вал ще досить довго має пожити.
Коментарі
Поки немає коментарів — будьте першим.