Дорога у Кривий Ріг або наші ями найкращі.

І так, дуже давно не з'являвся і нічого не писав у бортовику. Проте, що мене спонукало на цю посаду в принципі зрозуміло з йогоназви. Але оскільки це перший запис за такий тривалий час — зроблюневелика передмова З моменту останнього розчерку пера в БЖ з Альмоюдещо сталося:позаминулого року відремонтовано і добре пофарбованозадній бампер, встановлено задні парктроніки, а місяць томузроблено ходову (заміну підшипника лівої передньої маточини, всісайленти передніх важелів, хрестовина рульового валу, виточені новінапрямні скоб передніх супортів, встановлений захист двигуна) за щовеличезна подяка Grand-vagen.
І так, повернемося до теми. Вважаючи основні автодорожні артерії, останнім часом не було, але це не завадило зерновозам закінчити "напрямки", що залишилися, і особисто мені здається, що коріньпроблеми не тільки в тому (м'яко кажучи)< /b), щочиновники приділяють ремонту доріг недостатню та несвоєчасну увагу, а й у тому, що комерційний транспорт, коректно висловлюючись, зметою отримання додаткового прибутку допускає немислиміперевантаження і як наслідок створює навантаження наасфальтобетонне покриття та основу доріг руйнуючи їх.

У родині трапилося горе і в понеділок потрібно було терміновопоїхати до Кривого Рогу. Перенести чи відкласти поїздку булонеможливо. Поїздка поїздом теж не влаштовувала через невідповіднийграфік повідомлення. Знаючі спочатку попередили, що з дорогою туго.Маршрут підказали Одеса-Любашівка-Кіровоград-Кривий Ріг, посилаючись на те, що це найкраще з того, що залишилося. Як завждиіз запланованим часом виїзду затрималися. Хоча машинка булазаздалегідь приготовлена:намита (навіть килимки та салон миючимпилососом "прав"), завоскована, наполірована і повішений новийароматизатор. Благо миколаївську область проїхали світлом, аленегативних емоцій від цього не менше. Це прокляте місце з точкизору стану дороги та дикі землі з точки зору наявностікафе-заправок чи будь-яких об'єктів придорожнього сервісу. Навітьжодної брендової чи цивілізованої заправки не зустрілося. Стандоріг такий, що навіть лаятись уже не хотілося. Хіба підвішати заноги начальство облавтодору в парі з губернатором. Після мостучерез Буг взагалі аут — продавлені/провалені плити, гострі гостріями. Миколаївська область - просто УЖАС! Під Кіровоградом з'явивсявібруючий стукіт - виявилося відкрутилися задні колеса (хоча передвиїздом були перевірені). Слава богу хоч так. Домкрат, ключ, перекур і можна їхати. У Кіровограді був уже в темряві +продовжився дощ, який почався ще в Одесі, і не припинявся до самогомісця призначення. Прикро, що від Кіровограда до КР ям упіймавбільше, хоча дорога там відносно краща.Але це через темряву таопади. Правильніше було б сказати, що є ділянки де мимоволірозслабляєшся і прискорюєшся, т.К. Дорога це дозволяє, але потімтебе різко зустрічає кілометровий відрізок з глибоко-широкимиколоїбінами та ямами. А в моєму випадку їхній дощ візуально "відремонтував". Там я й упіймав з десяток пробоїв по кузову. Післяприїзду перестав працювати парктронік, від постійних вібрацій трохистерлося-відкололося фарби на кромці заднього бампера (у місцізіткнення кришки багажника). З'явився скрип ззаду, ймовірно, лівастійка. Може самонавіювання, але здається, що додалося цвіркунів +збільшувалася щілина провислого заднього бампера. Фото робилишляхом туди і то буквально однієї ділянки. Але по ньому зрозуміло, що та як. Як виявилося, це були ще й не найсумніші місця. Далі нефоткали, тому що було вже не до цього, та й стемніло. 450 км шляхув один бік зайняли більше 9 годин. Хоча Гугл наївно вважав, щовкластися можна о 6-7. І це при тому, що з 450 км близько 150 ми (одеса-Любашівський стаціонарний пост ДАІ) проїхали трохименше ніж за півтори години, а далі вже все інше.

> Маршрут
Спочатку нас зустрів такий гарний вигляд. Дорога — бетонні плити, які колись були вкриті асфальтом, від якого залишилася мізерначастина. Як виявилося, позашляховики бувають різні. Або хтосьпоспішав більше ніж я зверніть увагу на краї плит. Доводилосяювелірно об'їжджати Фото не передає масштаби руйнувань. Фото непередає масштаби руйнувань. На цій ділянці всі виходили з авто і яакуратно намагався його подолати. Не зачепити захист двигуна невийшло. Глибина провалу РЕАЛЬНО по коліна. По узбіччі не об'їхати -на фото верхівки дерев.
"що з 450 км близько 150 ми (одеса-Любашівський стаціонарний постДАІ) проїхали трохи менше ніж за півтори години, а далі вже всеінше.
Маршрут
Спочатку нас зустрів такий гарний вигляд. Дорога — бетонні плити, які колись були вкриті асфальтом, від якого залишилася мізерначастина. Як виявилося, позашляховики бувають різні. Або хтосьпоспішав більше ніж я зверніть увагу на краї плит. Доводилосяювелірно об'їжджати Фото не передає масштаби руйнувань. Фото непередає масштаби руйнувань. На цій ділянці всі виходили з авто і яакуратно намагався його подолати. Не зачепити захист двигуна невийшло. Глибина провалу РЕАЛЬНО по коліна. По узбіччі не об'їхати -на фото верхівки дерев.
"що з 450 км близько 150 ми (одеса-Любашівський стаціонарний постДАІ) проїхали трохи менше ніж за півтори години, а далі вже всеінше.
Маршрут
Спочатку нас зустрів такий гарний вигляд. Дорога — бетонні плити, які колись були вкриті асфальтом, від якого залишилася мізерначастина. Як виявилося, позашляховики бувають різні. Або хтосьпоспішав більше ніж я зверніть увагу на краї плит. Доводилосяювелірно об'їжджати Фото не передає масштаби руйнувань. Фото непередає масштаби руйнувань. На цій ділянці всі виходили з авто і яакуратно намагався його подолати. Не зачепити захист двигуна невийшло. Глибина провалу РЕАЛЬНО по коліна. По узбіччі не об'їхати -на фото верхівки дерев.