Ще місяць тому я поїхав з товаришем до Маріуполя на Сітрі Ц3 автотреба було відігнати на місяць, там панночка буде їздити вмагазинчики на час відпустки. Ми вирішили виїхати надвечір, їздигодин 12, під ранок у Маріуполі сходимо на море, туди-сюди таввечері поїзд на Київ.
повний бак. Але виїхали ми в ніч і в дощ, в першу чергу мипотрапили в пробку в Борисполі, втративши 1 годину часу Наступнечерез 80 км від Києва у Сітрика відмовили двірники і 5 км їхали всліпу до першої АЗС.Інтернету немає, дзвоню дружині вона дивитьсяде стоїть предик, купуємо, рушили далі.
Далі все йшло гладко, якщо не брати до уваги дощ та туман.
Десь за 80 км від Запоріжжя на хвилі асфальту тачку кидає ліворуч, я за кермом, ловлю її майже на узбіччі, метрів так за 200 їхалафура, вивертаю в свою смугу, а кермо стоїть матом. У нормальнестановище. Друг вирішив, що мене знесло на мокрій дорозі сів закермо. Через деякий час з ним трапилося те саме, тільки швидкістьбула маленька і машина залишилася у своїй смузі. Далі вирішили неграти з долею і зупинитися, розуміючи що далі своїм ходом Сітрік непоїде.
< /
в очікуванні дива
Поки боси вирішували що робити далі час тикало
для себе на згадку)
Далі ми пересіли на більш надійний автомобіль рушили в бікЗапоріжжя, чому туди, вирішували не ми ... При в'їзді в містошустрили інет в пошуках який- то СТОхи, яка працює з 8.00, але всінас посилали лісом. Я попросив дружину написати на Д2, хоча розумівщо толку буде нуль (може тому, що запис був помилково зроблений ублог), пам'ятаю як хлопець зі Львова шукав СТОху у Тернопільі, алене про це зараз…
Знайшли ми, Точніше зателефонували і приїхали на СТО на територіїмерії або якоїсь іншої державної установи. Сто знайшли, але осьгуска вже не піднімала слухавку. Через хв 40 ми розуміємо, що кінане буде, шукаємо далі.
Очікуючи коли автомобіль візьмуть на огляд я набрав співробітника, змалював всю картину, він дає рекомендації дивитися сайлентблокипередніх важелів. Я лізу під машину (у Запоріжжі на той моментшкварило сонце) бачу передній лівий сидить не в важелі. Надалі цепідтвердилося і я приймаю рішення (за рекомендаціями природно)обварити обойму сайлента до важеля, знайти важіль у Запоріжжі наСітрік у суботу дорівнює нулю.Трохи заспокоївшись у надії помацатиморе ми очікуємо. Через час бачимо це ось він мерзотник сайлент упластиковій обоймі. Сказати, що я був в ах…е нічого не сказати. Алемеханік вистрілює ідеєю встановити його спідницею донизу. Япогоджуюсь, директор СТОхи каже що ми дурні і просить що б мизателефонували коли приїдемо до Маріуполя.
Всіми можливими вміннями водіння не допускали попадання в ямупереднє ліве колесо ми їхали до Маріуполя і вже навіть не розуміличи встигнемо чи встигнемо. Ми на поїзд. Швидкість обмежена з метоюбезпеки і дорога різна
краса))
та й погода теж
(((
На поїзд ми встигли в стрибок і все що я побачив у Маріуполі цезавод із вікна поїзда.
заводик
Ось така історія хлопці.
По приїзді до Києва було куплено важіль і відправлено доМаріуполя.
новий.
PS вчора пригнали Сітрік до Києва. Буде в мене час нашкребузвіт))))
Коментарі3
Синельникове, моя батьківщина.
Креатив технолоджі в дії )Зрозуміло чого механіки які у нас працюють сказали що якщо я куплю француза то буду сам його колупати )))
та так))) француза не варто брати однозначно