Покоління Ford Transit

Ford Transit (укр. Форд Транзит) — серія вантажних фургонів, мікроавтобусів, шасі та бортових автомобілів, що випускаютьсякомпанією Ford Motor Company у Європі (включаючиТуреччину).<

Transit став найпродаванішим в Європі легким комерційнимавтомобілем протягом 40 років, а в деяких країнах слово «Transit»увійшло у вжиток як назву будь-якого комерційного фургона зісхожими розмірами.1
< /p>
З 1965 року було випущено 6 мільйонів Транзитів на базі трьохплатформ з кількома рестайлінгами для кожної з них.Шестимільйоннийфургон зібраний у березні 2009 року. На відміну від «родини»Transit англійської збірки, першим виробом Ford, якому призначалосяносити емблему «Transit». Був фургон, зібраний на Фордівськомузаводі Кельн (Cologne) у Німеччині, Фургон почав випускатися в 1953році під ім'ям FK 1000 (Ford Köln, що перевозить 1000 кг), з 1961року автомобіль називався Ford Taunus Transit. Випуск цієї моделібув припинений у 1965 році. Перший справжній Ford Transit 1965-1978виник жовтні 1965 року, і безперервно випускався з урахуваннямтрьох поколінь платформ нині. Спочатку фургон випускався на заводіФордів англ. Ленглі в Беркширі, Англія (колишній літакобудівнийзавод Другої світової, який виготовив винищувачі Хоукер Харрікейн), але так як попит випереджав можливості заводу, виробництво булопереміщене до Саутгемптона, де з тих пір і залишається. Транзититакож випущені у Туреччині та на Фордівському Генкському заводі уБельгії. Transit виробляється і в Китаї для китайського ринку.Transit прийшов на заміну англ. Ford Thames 400E – маленькогосередньомоторного передньопривідного фургона, відомого своєювузькою колією. Thames конкурував із зовні схожими, але великими зарозміром фургонами англ. BMC J4, анг. J2 та серією Commer (англ.)PB компанії Rootes Group (англ.). На ринку Сполученого Королівстватоді домінував англ. Bedford CA. Thames 400E програвав йомуконкуренцію через обмежену вантажну площу, що не дозволялазавоювати достатню кількість клієнтів. Так Форд повернувся докреслярської дошки і перейшов на передньомоторне компонування, слідуючи курсу, прокладеному в 1950-х виробником Bedford (англ.) зйого добре розціненими фургонами серії CA. Революційним крокомГенрі Форда II було поєднання розробок англ. Ford of Britain таангл. Ford of Germany, щоб створити прототип для сьогоднішньогоангл. Ford of Europe - раніше ці дочірні компанії уникликонкуренції на внутрішніх ринках один одного, але були у прямійконкуренції в інших Європейських ринках.
Transit був відхиленням від європейських комерційних автомобілів зйого американським дизайном — широка колія давала величезнуперевагу у вантажопідйомності порівняно з порівнянними автомобілямитих днів. Більшість механічних компонентів Транзиту пристосовановід Фордовських машин на той час. Інший ключ до успіху Транзиту —великий набір різних кузовних рішень:вантажні фургони з довгою такороткою колісною базою, бортові автомобілі, мікроавтобуси, подвійна кабіна — це лише деякі.

У Великій Британії для бензинової модифікації використовувавсядвигун англ. Essex V4 з об'ємами 1.7 л. Та 2.0 л. Надавши перевагувідносно коротким V4 двигунам, Ford мав можливість звести домінімуму додаткову довжину, необхідну через рішення розміститидвигун спереду від водія 3. Іншим популярним поліпшенням підкапотом фургона був генератор змінного струму, тоді як конкурентиринку Великобританії очікували, що покупці задоволені генераторомпостійного тока3. Також пропонувався дизельний двигун із ефективноюпотужністю 43 л. С. (32 кВт), що постачається компанією Perkins (англ.). Так як цей двигун був занадто довгий, щоб поміститися підкапотом Транзиту, дизельна модифікація мала подовжений переміщенийруховий відсік. Малопотужні Perkins не мали попиту і в 1974 роцібули замінені Фордом на власні двигуни «York». Для материковоїЄвропи Transit мав німецький двигун Ford Taunus V4 у двохваріантах:Cologne 1.7 л. Та Essex 2.0 л. Довга носова частинадизельної модифікації також використовувалася для пристосуваннядвигуна Ford 3.0 л. V6 в фургони поліції та швидкої допомоги. ВАвстралії дизельний довгоносий перед використовувався, щоб вміститирядний 6-циліндровий двигун автомобіля Ford Falcon. Згідно з шоуTop Gear; англійська поліція повідомила, що в 1970-х 95% всіхпограбувань, у яких злочинці використовували автомобіль, відбувалися за участю цього типу Ford Transit.1 передньої тазадньої замість системи, що включає незалежну передню підвіску, яку англ. Попередника міг бути кимось розцінений як крок у минуле, але на дорозі коментатори відчували, що ширша колія Транзиту ідовша колісна база більш ніж компенсували очевидний крок назад, виражений Фордівським вибором підвіски. Водії також високо оцінилиусунення надмірної спеки в кабіні, яка була наслідком розміщенняводія вище або прямо поруч із відсіком двигуна в Thames 400E таінших передньопривідних легких фургонах 1950-х та початку 1960-х. Уберезні 1978 року дебютувала модифікація з рестайлінгом, відома надеяких ринках як модель «Mark 2».Вона відрізнялася переробленоюносовою секцією, новим інтер'єром та появою замість Essex V4двигуна Pinto від моделі Ford Cortina. Однак у ранніх двигунахангл. Pinto у Ford Cortina (англ.) багато власників транспортнихкомпаній мали випадки з передчасним зносом розподільчого валу, томупротягом двох років Transit 75 був доступний з двигуном Ford KentXflo 1.6 L. Потужні Транзити, призначені для поліції та швидкоїдопомоги використовували модифікацію двигуна англ. Essex V6 3.0L.
У 1984 році дизельний двигун York модифікований в 2.5 L «DI» (безпосереднє упорскування). В цей же час Transit отримаврестайлінг, що включає сіру пластикову передню решітку звбудованими кріпленнями ліхтаря, оболонку навколо покажчиківповоротів, довші торцеві кришки бампера і задні ліхтарі різногопризначення:туман, поворот, задній хід; також бічні ліхтарі длявантажних фургонів. Цей незначний рестайлінг, як правило, неприписується до нового «Mark»-номеру. )Платформа Transit другогопокоління з'явилася в січні 1986 року і відрізнялася повністю новою«однокоробковою» конструкцією кузова (тобто лобове скло та капотпід одним кутом). За таку клиноподібну форму кабіни цю модель (інаступні до 2000 року) у народі прозвали «акулою». До 1988 рокуавтомобілі комплектувалися триходової 4КПП типу G (з дільником тапідвищувальною передачею з планетарним редуктором) та 5КПП типу N зодноходовим механізмом перемикання (аналогічно застосовуваних наSierra та Scorpio). З 1988 року всі моделі встановлювалися 5КППтипу MT75. На моделях з довгою базою (LCY) до 1992 року булозбережено ресорне підвішування на обох осях, а як провідні мостизастосовувалися одно- і двосхилі посилені мости Salisbury (тип 51Аі 53), раніше встановлювані на моделях до 1986 року - з відстаннюміж осями ресорних майданчиків 985 мм, величина осьового проміжкустановила 3020 мм; на короткобазових моделях (LCX) встановлювалисямости Timken (тип 34) з відстанню між осями ресорних майданчиків1235 мм, колісноосьовий проміжок 2815 мм, передня підвіска булазмінена на повністю незалежну конфігурацію — важільну типуМакФерсон — вона ж була застосована
базах, що випускаються після 1992 року, причому проміжок осі колісна длиннобазовых модифікаціях був збільшений з 3020 до 3570 мм.Хоча в 1989 потужний бензиновий 3.0 V6 був замінений Cologne 2.9EFI V6, серія двигунів в більшості своїй залишалася незмінною як уостанніх моделей покоління 1978-1985. У 1992 році модель булапіддана рестайлінгу шляхом перепроектування днища кузова, щодозволило використання односхилих - більш переважних, ніж двосхилих- задніх коліс на моделях, похідних від длиннобазной 86-91.Відстаньміж осями ресорних майданчиків задньої осі було збільшено до 1235мм — у зв'язку з такою уніфікацією крім провідних мостів Timken (тип 34) встановлювалися й оновлені односхилі мости Salisbury (тип51) із зміненою конфігурацією кріплення коліс — 6х180, 0; булозбільшено і посадковий діаметр шин з 14 до 15 дюймів. Ще однаособливість конструкції мостів «51» полягала у застосуванніциліндричних підшипників на півосях (як на Timken) та розташуваннюгальмівних барабанів поверх фланців півосей (так само аналогічноTimken), що значно спрощувало ремонт із заміни зношеного абодеформованого барабана.
Зміни на колесах з конфігурацією 5х160 торкнулися лише дизайнудисків, посадковий діаметр залишався незмінним до 2000 року - 14дюймів. Використання на передній осі незалежної підвіски важелязбільшило корисне навантаження. Ці моделі також впізнаються затрохи більш округлими фарами (моделі до 1992 року випускалися зквадратними фарами). Це покоління Transit було використане ДжереміКларксоном у змаганні Top Gear «англ. Виклик, кинутий водієвіфургона». Transit фінішував другим проти дуже маленького SuzukiSuper Carry та величезного англ. LDV Convoy. Випробування включалокупівлю фургона за менш ніж 1000 фунтів, і кілька тестів, щостановлять звичайне використання фургона:дрег-рейсинг (міськашвидкість) на чверть милі; навантаження, перевезення тарозвантаження меблів (простір, доступ); переслідування у хвості (огляд, управління); заміна «ушкоджених» дверей (технічнеобслуговування та поточний ремонт); поліцейське переслідування (перевантаження) тощо. Transit підтвердив репутацію швидкохідностіі маневреності особливо добре в заключній фазі, «опираючись арешту»набагато довше повільного LDV і нестійкого Suzuki, який перекинувсяна першому хитрощі. Ford Transit 1994— 2000 (VE83)

Значний рестайлінг Transit в 1994/5 році дав йому нову переднючастину і приладову панель, поряд з 8-клапанним двигуном англ. 2.0L DOHC, яким оснащувався Ford Scorpio з 1994 до 1998 року. Двигунсхожий на ранній Sierra DOHC, але без трамблера і використовуєоновлений OBD II сумісний блок управління двигуном рівня EEC-V.Деякі з 16-клапанних двигунів Ford, якими оснащувалися Scorpio, Escort RS2000 та Galaxy, також використовували такий блок. У той жечас кондиціонування повітря, скла з електропідйомником, центральнеблокування дверей, дзеркала з електроприводом і подушки безпекибули зроблені доступними як додаткове приладдя. Паливним насосомLucas EPIC у таких варіантах:85 л. С. (63 кВт), 100 л. С. (74 кВт)та 115 л. С. (85 кВт).До 30-ї річниці Transit у 1995 році Fordреалізував обмежений випуск моделі, званої Transit Hallmark. Їхбуло зроблено шість сотень по 200 машин на кожен із трьох різнихкольорів. У Європі Ford Transit VE83 був доступний до 2000 року. УВ'єтнамі його робили до 2003 року, коли в червні він був заміненийновим поколінням.
Наступний Transit почав випускатися в липні 2000 року, мав третійповністю новий дизайн. Він запозичив риси дизайну Фордовськогофірмового стилю «англ. Нова грань» як у Focus та Ka. Головненововведення, розроблене Фордом у Сполучених Штатах, було в тому, що нова модифікація доступна як з переднім приводом, так і заднім.У позначках Ford це модель V184 (задній привід) або V185 (переднійпривід). Модель має дизельний двигун Duratorq (англ.) turbo типуPuma, що також використовується в 2000-му році в Mondeo і JaguarX-Type, з бензиновими варіантами, аж до 16-клапанного 2.3 L рядногочотирициліндрового двигуна. З цим двигуном Transit розвиваєшвидкість 97 км/год (60 миль/год) за 21 секунду та досягаєграничної швидкості 150 км/год (93 миль/год). Це повертає його доробочих характеристик, подібних до легкового автомобіля як заявленодля ранніх моделей. Демонстрація швидкості цієї моделі булапоказана в 2005 році в Top Gear, де німецька гонщик Sabine Schmitz (англ.) прийняла спробу проїхати на Transit навколо Нюрбургрингу заменш ніж 10 хвилин у порівнянні з часом Джеремі Кларксона наturbodiesel Jaguar S-type; вона була неуспішною, але лише на кількасекунд. Ця модифікація виграла Міжнародний Фургон Року (англ.)2001

Автоматична коробка передач англ. Durashift EST (на всіхзадньопривідних моделях на замовлення) містить елементи управління, встановлені на панель приладів, спеціально адаптований ручнийрежим, режим буксирування, економічний режим і зимовий режим.

Два Через рік Ford почав випускати Transit Connect - меншийсуцільнометалевий фургон на базі платформи C170 (Focus), націленийна заміну більш старих моделей на базі Ford Escort і Ford Fiesta.Незважаючи на те, що він виготовляється пліч-о-пліч з більшимфургоном у складальному заводі нового призначення в Туреччині, Connect з технічної точки зору має мало спільного з Transit.

У 2002 року із запуском на передньопривідному транзиті двигуна125 л. С. (92 кВт) HPCR 2.0 л. Був представлений перший дизельнийдвигун з технологією High Pressure Common Rail (HPCR). У 2004 роцізапущено перший задньопривідний двигун HPCR:135 л. С. (99 кВт) 2.4л., разом з яким дебютувала 6-ступінчаста задньопривідна коробкапередач MT-82.

П'ятимільйонний Transit з'їхав з конвеєра Саутгемптон у понеділок, 18 липня 2005 року і був пожертвований англійськоюблагодійністю.<
Ford Transit 2006-2013 (V347/8)
У серпні 2006 року Transit отримав рестайлінг кузова, зокрема, новіпередні та задні вогні, нову передню частину та новий інтер'єр, щовключає важіль перемикання передач на панелі приладів, а такожФордовський радіоприймач нового дизайну. Крім зовнішніх змін булоповністю перероблено силову передачу. Старий бензиновий двигун бувзамінений двигуном з Ford Ranger, дизельний двигунпередньопривідного компонування перейшов від об'єму 2.0 до 2.2літри, всі дизельні двигуни були оснащені системами HPCR (TDCi).Силова передача була змінена для того, щоб відповідати новимзаконодавством щодо токсичності вихлопу. Нова модифікація (фордовське позначення V347 для передньопривідного компонування таV348 для задньопривідної) виграла Міжнародний Фургон Року (англ.)2007 незважаючи на жорстке суперництво з кількома повністю новимиконкурентами.
Transit Sport
У середині 2006 року був запущений Sport Van - фургон обмеженоговипуску, оснащений двигуном 130 л. С. (96 кВт), що має додатковідизайнерські деталі, анг. Смуги «Ле-Мана» та 18-дюймові колеса злегкого сплаву. Наприкінці 2007 року для передньопривідних моделейбув запущений двигун 140 к. С. С. (104 кВт) у комплекті з6-швидкісною коробкою передач у блоці з трансмісією, щоб впоратисяз додатковою потужністю.
представлена ​​для передньопривідної модифікації середньоїпотужності наприкінці 2008 року, коли двигун 110 л. С. (81 кВт)було покращено потужнішим 115 л. С. (85 кВт. (cDPF) як додатковаопція на всіх дизельних двигунах. Custom - фургонивантажопідйомністю 1 тонну виробництва компанії Ford. Концепт-кармоделі під назвою Ford Transit Custom Concept вперше представленийна Женевському автосалоні у березні 2012 року. Серійна версіявиготовляється із другої половини 2012 року. Автомобіль отримавтитул Міжнародний фургон 2013 року. Пасажирська версія отрималаназву Ford Transit Custom Kombi. Автомобілі пропонуються виключно зпереднім приводом.Автомобіль покликаний скласти конкуренціюMercedes-Benz Vito і Volkswagen Transporter. Автомобіліпропонуються в комплектаціях:Ambiente, Trend, Limited, Sport 1.
Ford Tourneo Custom - версія мінівен, яка складає конкуренціюMercedes - Benz Viano/Mercedes - Benz V-клас і Volkswagen Multivan.