Все почалося з того, що вирішили ми продати свого вірного бойовогоконя (Mitsubishi Galant 9). Розуміє) але старуватий дружище став(2007 року він). На заміну вирішили шукати паркетник, бо дуже вжевисокі бардюри навколо; )
У ціннику Галанта 7000$ + пара трійка додаткових американськихтисяч — нічого живого та свіжого (стартували з 2013-2015 року упошуку) у паркетному варіанті не існує на нашому ринку.Шукаликілька місяців.Віру вже втратили Знову шукали місяць.Припинили.
Галант, до речі, все ще не проданий і справно продовжує колесити покраїні.
>
Ми, тим часом, проїжджаючи повз салон Honda, вирішуємо зазирнути —малолі, мож че цікавого завалялось — CR-V, наприклад.
І адже дійсно стоїть красенем. 2018 року, весь у вогнях, укомплектації Prestige. Але, трохи дорожче ніж ми плануємовитратити! І так запал він нам у душу, що вирішуємо ми йти стежкамидля нас досі невідомими — гнати авто з "америки". Якого немає другачи знайомого, який ганяє авто безпосередньо зі США, Канади чи вжеближче до нас — Грузії. Ось і ми таким володіємо) Пара-трійкасотень дзвінків та повідомлень. Дві поїздки до Грузії. Нічого. Піднаш бюджет рік і не в змозі овоч — CR-V відсутня. Немає і все. Щелистування. Зустріч. Знову підбір.
На 30-й хвилині спроби знайти неіснуючий авто, намкажуть: "слухайте, є у мене відмінний варіант - не паркетник навітьблизько, але теж авто - агонь! Брав собі, але гроші зараз потрібніна будівництво". І показує на телефоні вже розмитнену Honda Civic 9покоління. Канадець битий в обличчя зліва. Подушки цілі. Всі битідітелі (фара, капот і ліве переднє крило) вже накинуті на нові.
Ми ж природно немає. А він – так. А ми – ні. А він - гляньте хочаб. Вирішили ввечері перетнутися - подивитися що та як.Смеркалося.
Зустрілися ми на Осокорках у приватному секторі. Виїхав Цуцик.Сіли. Їдемо. Буду відвертим — ну добрий. Свіжий. Пахне ще новимавтомобілем. Все тихо. А ця космічна приладка із двома розділенимиекранами. А тахометр на підлогу панелі.
Сенс другого седана у ній. Сходили. Подивилися. Понюхали.Виїхали.
Дорогою додому (живемо в Ірпені) обговорювали навіщо та чому, плюсита мінуси і взагалі все що можна обговорити.
>
Приїхавши додому, випили (чаю) і призначили угоду наступного ранку.години пили чай — дві години і рішення купити прийнято.
Ось така історія покупки Канадця. Як ми його відновлювали та зякими підводними какахами зіткнулися — розповім у наступномузаписі.
Коментарі
Поки немає коментарів — будьте першим.