З чого все почалося

У березні поточного року я дізнався, що мій близький родичнамилився продавати своє авто. Природно, за роки куріння форумів, яначитався про мегапроблемні двигуни МЕМЗ 317 і про те, які погані "фахівці" Принцип у мене простий - всі характеристики речейбезпосередньо залежать від їх власника. Першого квітня цього року(2016) поїхав я з тестем в альма-матер українськогоавтомобілебудування, місто-індустріал — Запоріжжя Помацали авто, покаталися ну і я зрозумів, що поїду на ньому. Нуль.
Треба їхати.Тесть вивіз нас за місто Запоріжжя, задули на ВОГі газуі далі поїхав я.
Перші 100км.Я просто не помітив.Було природно круто їхати. Телефонівідмовився працювати і рухатися довелося по атласу доріг СРСР=)
Природно поблукали трохи тому що тесть не виїжджав зі свого містасто років, а з мене і взяти нічого тому що досвід водіння починавсясаме в той день. Загалом і в цілому проїхав десь близько до 300 км.і опинилися ми у Кременчуці (тільки не треба говорити, що требабуло їхати через Дніпро чи Дн.Дзержинськ чи ще хрін знає як, склалося як склалося). Незнайомим містом було їхати хвилююче, алекінцеву позначку Кременчука я теж пройшов. Далі тесть запропонувавпідмінити, але виклик було кинуто. Я випив на ходу водички (добрене облився нею як Чак Норріс з банки у фільмі "самотній вовкМаквейд") і поїхав далі. Як результат витратив я дорогу дуже багаточасу т.К. Їхали найбільш "показовими" дорогами. Побачив і трасу безасфальту, і пекельні пориви бічного вітру, і дощ, і нічний дощ.Загалом коли я з витріщеними очима побачив центральний автовокзалКиєва, то аж видихнув. Далі я додому знав і на душі стало спокійно.На весь шлях витрачено близько 55 літрів газу, дюжину Вадиних (цея) нервів, тестових обурень і було випробувано триста тисячмільйонів емоцій.
Такий ось першоквітневий жарт =)