Історія перемог Москвича на міжнародних ралі

У СРСР історія ралі як спортивних змагань зародилася в 1950-і роки, основною зброєю радянських ралістів були "перемоги" та "москвичі".стандартних машинах, хоча були й винятки, наприклад, саме в ралітих років АЗЛК обкатал свою першу чотириступінчасту коробкупередач. - ГАЗ-21 "волга" і 407-й "москвич", однак, боротьба йшлазі змінним успіхом - найкращих результатів домагалися на змаганняхміж соцкраїнами. Так на ралі "монте-Карло" 1964 року наші екіпажіна 21-х "волгах" та "москвичах-407" не отримали фінального заліку, а в 1965-му зовсім не дісталися фінішу, проте глумитися над нашимиспортсменами та їхньою технікою мене немає жодного бажання, не булотут провини та творців техніки, просто час наших успіхів ще ненастав. Причина лежала начебто на поверхні - нашим машинам невистачало потужності - підготовлений двигун ралійного "москвича-403" тих років розвивав близько 60-65 сил, ГАЗ-21 -90-100 сил. Конкуренти з кожним сезоном збільшували відрив запотужністю. Що ж, хіба наші конструктори не могли створити гіднийапарат? Могли, але регламенти ралі тоді були прив'язані до серійнихмашин, і залікові групи, у яких виступали наші спортсмени, встановлювали жорсткі вимоги щодо ступеня втручання у вихіднуконструкцію. Згадаємо, що являли собою наші основні бойові машини всерійному виконанні: "москвич-403" - двигун об'ємом 1, 36 лпотужністю 45 к.С., "москвич 408" - 1, 36 л і 50 к.С., ГАЗ- 21 "волга" - 2, 44 літра та 70-75 "коней". Не густо. Звичайно, потужність моторів можна було підняти, але тоді нехитрі радянськінижнювальні мотори зі штанговим приводом клапанів різко втрачали вресурсі та надійності. Так могло продовжуватися довго, якби самийпередовий на той час автозавод АЗЛК не почав створювати в 1961агрегат, який потім довгі роки буде головною зброєю радянськихралістів. Саме тоді талановитий радянський конструктор Ігор Окунєвсів за креслення двигуна М-412. Перші обороти колінвала новогомотора припали на 1964 рік, коли на конвеєр став оновлений 408-й "москвич", проте серійне виробництво автомобілів з новим двигуномвідбулося в 1967 році, коли з'явився "москвич-412".
Це був перший радянський верхній верхній двигун для легковогоавтомобіля. При об'ємі 1, 5 літра з розташованими під кутом одинодному клапанами, поперечним газовим потоком, напівсферичноюкамерою згоряння, двигун мав небачену раніше для радянських машинпитому потужність і розвивав значні 75 сил. Однак головне полягалоне в цих цифрах, а в запасі по форсуванні - верхневальнийалюмінієвий мотор з вдалою конструкцією ГРМ, сильно схожою намотори BMW тих років вже в рамках групи А1 (стандартні машини, дедозволялася лише заміна жиклерів в карбюраторі) видавав 81-83 к.С., а двигуни, підготовлені за вищим рівнем груп А2 і А4 розвивалипотужність 120-150 к.С., маючи при цьому достатній запаснадійності. Вперше наші ралісти отримали гідну техніку, де можнабуло подолати конкурентів. І шанс представився негайно.
У "ралі століття", як тоді називали марафон "лондон-Сідней" 1968року (16 тисяч кілометрів), поряд із найвідомішими світовимивиробниками брала участь і команда Радянського Союзу на автомобіляхАЗЛК. Усі чотири "москвичі-412" дісталися фінішу. В абсолютномузаліку позиції були невисокі, але в командному заліку радянськийекіпаж посів 4 місце за рахунок того, що команда АЗЛК була єдиною, що дісталася фінішу без втрат. Особливістю марафону було те, що вньому не було поділу на класи, і наші півторалітрові "москвичі", які мало чим відрізнялися від серійних, виступали в одному заліку, наприклад, з Ford Falcon GT з п'ятилітровим мотором та іншими "ралійними монстрами". Радянських ралістів чекав успіх і в іншомускладному марафоні - "лондон-Мехіко" 1970 (26 тисяч кілометрів), дев командному заліку АЗЛК завоював "бронзу" - третє місце, а один зекіпажів посів 12 місце в абсолюті. У найскладніших дорожніх умовахдо фінішу дісталися три екіпажі з п'яти. "москвич" стававзнаменитим, на наші машини стали пересідати навіть закордонніспортсмени — ралі Бельгії 1971 року виграв бельгійський екіпаж на412-му "москвичі".
У тому ж 1971 році на ралі "тур-Європи" відбувся спортивний дебютрадянської новинки – ВАЗ-2101. І перший млинець не вийшов комом - "копійка" посіла друге місце в абсолюті, пропустивши вперед OpelKadett 1.9 Rally зі 120-сильним двигуном. До речі, 1, 2-літровийдвигун для ВАЗу готували в Італії. "москвич-412" у цьому раліприїхав третім, що не завадило АЗЛК завоювати "золотий кубок" занайкращий результат команди з 4 екіпажів, а срібний залишититольяттинцям. Того ж 1971 року пройшло ралі "золоті піски" вБолгарії. Екіпажі на 412-х "москвичах" зайняли 4, 6 та 7 місця вабсолюті, пропустивши вперед Renault Alpine, BMW 2002 та польськийFiat 125P. У 1972 році на цьому ралі команда АЗЛК зайняла 8, 10 і11 місця, попереду виявилися вже Porsche-911 S, Ford Capri іRenault Gordini - побратими з соцтабору не скупилися на техніку длясвоїх команд. На п'єдестал наші спортсмени вилізли того ж 1972 року— на ралі "рейд Польський" видатний спортсмен Стасіс Брундза на "москвичі-412" зі 107-сильним мотором посів третє місце. Першедісталося Рафаелю Пінто на Fiat 124 Abarth, а на другому виявивсятепер легендарний, а тоді ще молодий Вальтер Рерль на Ford Capri RSз 2, 8-літровим мотором. В африканському ралі "західне Сафарі" -Аргунгу" 1973 "москвичі" зайняли 2, 3 і 5 місця, забезпечивши першемісце в командному заліку, причому автомобілі АЗЛК прийшли дофінішу без поломок, в той час як іменитих виробників буквальнорозвалювалися на частини. А на ралі "тур Європи - 73" когорта "жигулів" отримала золотий та срібний кубки командного заліку. Назмаганнях країн соцтабору того року АЗЛК та ВАЗ не виходили зпершої десятки абсолюту та піднімалися на п'єдестал. Але назахідноєвропейських змаганнях намітилася негативна тенденція – всечастіше нашим спортсменам доводилося задовольнятися лише призовимимісцями у своїх класах – до 1300 куб. См (вАЗ) та до 1600 куб. См (аЗЛК), що відповідало 20-30 місцям в абсолютному заліку.
1974 рік був ознаменований тріумфом АЗЛК — Стасіс Брундза посівперше місце в ралі "тур Європи-74", крім того, друге, п'яте ташосте місця також зайняла команда московського автозаводу. Екіпажна ВАЗ-2101 влаштувався на 4 місці. Серед трофеїв АЗЛКопинилися:командний приз, золотий та срібні кубки, кубок короляЙорданії, перше місце в національному заліку, перше місце узаводському заліку та перше місце в абсолютному особистому залікута своєму класі. Машини Волзького автозаводу посіли другемісце.
У 1975 році до великого спорту прийшла тольяттинська новинка —ВАЗ-2103. У підсумковому заліку Кубка Дружби соцкраїн, який на тойчас став легендою Стасіс Брундза, посів четверте місце в особистомузаліку, виступаючи на "412-му". Він же, пересівши на "троячку", взяв участь у знаменитому ралі "1000 озер". Його перше місце вкласі А2 (до 1600 куб. См) відповідало 19-му в абсолюті - частріумфів йшов. 1976 - єдиний помітний успіх - 6 місце Брундзи вгрецькому ралі "акрополіс".
Що ж сталося після 1976? Чому наші спортсмени фактично замкнулися урамках соцтабору та СРСР? Чому шосте місце Стасіса Брундзи в "акрополісі" стало останнім помітним здобутком наших спортсменів? Відповідь проста – наші машини перестали відповідати вимогам часу.Справа в тому, що у 1970-х намітилася зміна форми проведення ралі.До цього ралі були тисячокілометровими марафонами, сафарі, рейдами, де головну роль відігравала рівномірність руху, показником якоїбула середня швидкість, що задається організаторами, а такождорожні умови. Тоді на чільне місце ставили надійність івитривалість конструкцій. А в середині 1970-х маршрути сталикоротшати, середні швидкості зростали, ралі стали проходити назакритих трасах і складатися переважно зі швидкісних спецділянок.Таким чином, на перше місце вийшли керованість, швидкохідність, динаміка — те, чим радянські машини не могли похвалитися. В цей часпочався процес зміни поколінь ралійної техніки, в минуле йшликонструкції, що ведуть своє походження з початку 60-х років.
Чотири клапани на циліндр, упорскування палива, незалежна задняпідвіска, дискові гальма на всіх колесах, рейкове кермо, широкевикористання алюмінію і склопластику - ось, що стало нормою для "ралікарів" тих років. Потужність двигунів Ford, Fiat, Talbot, Lancia та інших спортивних гігантів складала вже недосяжні 200-280к.С. А наші "жигулі" та "москвичі" як були, так і залишилися "робочо-селянськими конячками" за своєю суттю. Інших машин у Союзіне було і не планувалося - "москвич-2140" принципово нічим невідрізнявся від "412-го", ВАЗ принципово нічого нового, окрімчергового рестайлінгу "класики" не робив. Випустити 400 серійнихмашин класу "гран туризмо" в умовах соціалістичної економіки буловажко. Щоб гідно виступати в групах А1 і А2, потрібно було матисерійний прототип з усіма вищевказаними досягненнями технічногопрогресу, що було ще важче, тому друга половина 1970-х пройшла вміжусобних ралійних битвах між АЗЛК, ВАЗ, а також іжевцями.претензій на першість у західних змаганнях.