Салон

Дозволю собі написати про салон.
Думаю, більше підходить слово кабіна. Тому що дуже схоже. І доречі, пластик, всюди якийсь хитрий, багатошаровий, типу зверхутверда краса, потім незрозумілий наповнювач і метал... Такого насучасних машинах немає.
А ці поворотні кватирки.Знаючі, особливо курці зрозуміють.Зручнаштука.І потоки регулюєш і хочеш-дує, хочеш-не дує... Краса.
Враховуючи що вентиляція у Москвича ніяка. Теж... Зате двері можназачиняти з розмаху, за кермо можна триматися в прямому розумінніцього слова, а на стельових ручках можна було повиснути.Сидіння умене були з червоного шкірозамінника, з червоними ж накладками понизу дверей.Стильно.Місця в ньому було мало і дуже вузько.
Зате оглядовість шикарна.Я паркувався в сантиметрах від машин іспереду і ззаду абсолютно спокійно.Капот видно, багажник видно.Краса. Пам'ятаю сів уперше за Форд Сієрру… А як тут їздити? Машинищось не видно. Де капот?
Обігріву заднього скла не було, в дощ і мороз видимості теж…Рятували кватирки. Якщо взимку їх відкрити…То дуже навіть…свіжо тапрозоро.
А це цокання поворотників. Пісня. Нині такого не роблять. А стукітспідометра близько 40. Тик-тік. Ах, краса!
Зате сидячи за кермом можна було спокійно відчинити всі(! ) двері тавікна. Як у Матізі прямо.
А коли я повісив праве дзеркало я зрозумів що таке їздадзеркалами.Це диво.