Цирк у Залізному порту

Так вийшло що потрапило в подарунок дві путівки в Залізний порт, атому що нас у сім'ї четверо вирішили що друга половина житиме вмашині — благо в нашому випадку це не питання. До поїздки язбирався встановити давно заплановані меблі, і навіть почав їїробити, розміняв і нарізав плиту, але зібрати все до купи так і невистачило часу, благо перед самою поїздкою потрапив у спадок дивані я вирішив тимчасово встановити його, а меблі збирати по приїздуне ганяючи Так само перед поїздкою встановив замість глухого склазябра — тут зі спадщиною не зрослося, виміняв зябра на непотрібнудетальку, яку колись купував за гроші, але не знадобилася. Простопід будівлею в якому влаштувалися дружина з меншим сином.Тобтопитання зручностей як душ або WC перед мешканцями машини нестояло.Загалом все було класно крім одного - так як машина булаприпаркована по доріжці вздовж якої відпочиваючі йшли до моря то умене з Перших секунд перебування там склалося враження що я не наВіто там припаркувався а на Бентлі чи Феррарі. Варто мені піднятидах як кожен, що проходить, як мінімум, зупинявся подивитися, зробити селфі на тлі машини, а ті, що особливо цікавилися, намагалися проглянути через шторки і тонування що ж там усередині.Я якщо чесно звик що піднятий дах привертає увагу, але наскількинаближеність до моря підігріває цей інтерес мене до певної міришокувало, стукали подивитися навіть пізно ввечері. І ніби як класно- адже то Віто яким всі заглядаються належить тобі, а з іншого бокустільки уваги напружує. А спав до речі не тільки на даху, але й натакому ось диванчику, на вигляд колгоспному, але від того не меншзручному, навіть шкода, що в моєму проекті йому немає місця, але ясподіваюся, що планований мною варіант буде не менш зручним длясну. Загалом жити в машині було абсолютно не напружено, якби ненадмірна увага відпочиваючих до машини