Сніговий полон у Бессарабії

Доброго вечора, шановні читачі!
Сьогодні хочу вам розповісти про свою поїздку в рідні краї — напівдень Бессарабії.
Так склалося життя, що батьки живуть у селі одні, діти всізнаходяться в Одесі, і, за традицією, на кожне велике свято явиїжджаю до села на кілька днів.
І цей новий рік не був винятком.
3 січня. Гарний сонячний день.Немає і натяку на негоду.Зібрався яїхати додому, закинув подарунки, речі, флягу води, пару бутербродіві поїхав)
> За день до
Завдяки ремонту траси Одеса-Рені, доїхали швидше, ніж зазвичай —240 км за 3 години, а не 5, як раніше.
1 день провели в хоз.Работах.На другий день зарізаликабанчика.Наготовили всякого і запросили сусідів на "свіжак")
До самого вечора сиділи за столом і біля мангалу./p>
Вже пізно ввечері, коли сіли перед телевізором побачили новини пронегоду, що насувається — мороз до -20 градусів, вітер до 35 м\с, снігові замети та хуртовина.
> В це звичайно слабо вірилося, але… 6 січня вранці, визирнув увікно, побачив, що все навколо засипане снігом. На цей день у насбула запланована поїздка в село Кам'янка, за 35 км. Від нашогобудинку. Потрібно було зустрітися з тамадою, яка організовуватимевесілля моєї сестри. Тому що сестра вкрай рідко виїжджає до батьківу гості через роботу, було вирішено їхати — іншого випадку зручногоне буде. У полях сніг, траса відносно чиста. Де-не-де зустрічалисяна дорозі маленькі снігові замети. Доїхали до тамади без проблем.Зайшли на пару годин, обговорили всі питання та поїхали назад.
На зворотному шляху погода трохи погіршилася. Посилився вітер, пішов невеликий сніг, знизилася температура до -9. Було 12 годиндня, коли ми доїхали до будинку.
Т.К. У нас що ні погода, то лихо — вирішив з'їздити до села Городнєза коханою, бо якщо задує, то залишиться вона там до весни) Взявлопату, покликав з собою брата і зятя і ми поїхали.

Проїхали майже 20 км і почалося…
Вітер був бічний. Вітер з великою швидкістю почав задувати сніг зполів на дорогу, тим самим погіршуючи видимість. Трохи даліпочалися глибші замети, які покривали машину снігом, коли я їхрозбивав. \ч. Декілька разів промайнули думки зупинитися і їхатиназад, але залишилося лише 4 км. І мої амбіції взяли гору.Проїхавши ще один кілометр, я почав помічати, що машина починаєзупинятися. Забув, що не ввімкнув блокування. Переключив 4H нарежим 4H Lock. Машина знову поїхала. Через метрів 50 побачиввисокий кучугур і я вирішив його проскочити ... Не проскочив.Вперед-назад - виїхав. Ще 20 метрів по глибокому снігу та засів.Пробував всі режими коробки:від стандартного до блокувань таблокування зі зниженою передачею. БЕЗКОРИСНО!
На вулиці чинився жах:сильний холодний колючий вітер, глибокий снігвсюди, двері навіть не можна було відчинити. Взяв лопату в руки івийшов розчищати. Хвилина на вулиці й одразу замерзли руки, обличчя. Почали по черзі виходити та розчищати. Таким чиномпроїхали ще метрів 50…
Машина на відкритій місцевості остигає миттєво. Підкапотка забиласяснігом, вся ходова в снігу, в салоні сніг. У нас вже так замерзлируки, що здавалося пальці відваляться. Трохи зігрілися і яподзвонив майбутньому тестеві, розповів про ситуацію. Чекаємохвилин 20 і за нами полями вже їде Mitsubishi Pajero Sportдизельний. Ледве знайшли нас, побачили включене дальнє світлоВітари.
Яка була наша радість, коли ми побачили людей, що йдуть до нашоїмашини!
Вирішили кинути мою машину на дорозі і їхати в село. Закрив своюсузуку, швидко завантажились у Паджеріка та поїхали. 3.5 кілометраі ми на місці. Зайшли в будинок, випили чаю, зігрілися, одяглитеплі сухі речі, які нам дали і стали чекати. Через 2 години добудинку під'їхав трактор МТЗ-82. "якщо ти не хочеш залишитися безмашини - поїхали рятувати! ", - Крикнув мені водій. Я одягнувся, застрибнув у трактор, і ми поїхали. Пройшло всього 2 години, аснігу побільшало. Ледве пробившись через кучугури знайшли миброшку, покриту снігом під самий дах.
Словами не передати як було холодно.
Застрибнув у салон через задні вільніші від снігу двері, завівдвигун і пішов. Чіпляти трос.
Поки ми готувалися до буксирування, паралельно нам у полі з'явилосясвітло Паджеріка, звідти підбіг тато моєї дівчини та мій брат.решта залишалися в салоні. Як я зрозумів пізніше, вони збиралисяїхати назад зі мною в моє село.
Після кількох спроб проскочити глибоку кучугуру, ми зрозуміли, щокраще їхати далі, ніж повертатися назад. Ось як це виглядало зсалону паджерика. Коли трактор мене тягнув заднім ходом, я захотівдопомогти своїм ходом, т.К. Трактор буксував. Увімкнув задню, давгазу, а в цей момент трактор підвівся і штурхнув я ковпаком запаскив передній буфер трактора. Ковпак зламався одразу.
Закинув у салон, перечепили трос до передка машини та почализ'їжджати через глибокий сніг у полі, де не було взагалізаметів.

> Загалом, 20 хвилин плавного ходу, багато витрачених нервів і мивже припарковані на подвір'ї.
Гаряче вино з перцем і цукром не дасть захворіти)
У гостях ми провели понад 5 діб. Встигли потоваришувати із сусідаминавіть)

Сьогодні вранці сказали, що розчистили трасу. Ось кілька фото.

Скільки нам мужикам не пояснюй, що не треба так ризикувати, требасидіти вдома в негоду, але нас все тягне на подвиги…
< /