ждемс літо

Працювати з дитинства обожнюю-
Я вам похвалитися поспішаю.
Гарних жінок ублажаю,
І, як комбайн на них орю.
Зоривши, рясно засіваю-
Адже не даремно я орав.
Надягнувши штанці, тікаю-
Поки чоловік нас не застав.
Оравити і вдома продовжую-
З дружиною теж мені не ліньки.
Ось так працюю, пурхаю,
Як бджілка, кожен божий день.
Часом думка відвідує-
< А що ж пенсійний фонд?
Пашу я, спину напружуючи,
І підвищую генофонд.
А мені за це немає надбавки,
Не нараховують ні рубля.
Такий, сказали, нема ставки,
Орав ти, дядьку, видно, дарма.
Я багатьом жінкам, < br/>
Допоміг зірвати маткапітал.
Так, я звичайно, не Месія-
Але вірю- що не дарма орав.