Привіт! Трохи про себе: машинами я захоплювався з дитинства. За вікном стояли 90-і, мені було років 13, і я з відкритим ротом проводжав проїжджаючі повз іномарки, а їх тоді в нашому містечку було небагато. Інтерес до авто мені прищепив батько, він у мене водій зі стажем під 40 років. Він підписав мене на журнал "СИГНАЛ" і "МОТОР НЮС", з них я черпав інформацію.
У 5 років, це був УАЗ, на колінах батька, проїхали ми близько 200 метрів. Було страшно від думки, на якому монстрі я їду, він здавався мені цілим танком. Потім ми повернулися до уроків водіння, коли мені було 13 або 14 років, це був ВАЗ 2106 і занедбаний парк. Ваз наполегливо не хотів рушати плавно, тато нервував. У 15 років справи були кращі - ВАЗ став 21099, парк - заміською дорогою, і в мене непогано виходило!
Потім, в 17 років, був джипік - було КРУТО! Висока посадка, підсилювач керма і почуття гордості від перебування за кермом. А які снігові гори ми на ньому штурмували... ОГО-ГО! Але радість була недовгою, він також швидко зник, як і з'явився. Потім батько купив VW Passat 1985 року - драндулет, який довго служив нам вірою та правдою, і на якому я закріпив свої водійські навички.
Коли мені стукнуло 18, я отримав права. Батько вписав мене в довіреність, але, на жаль, мама була категорично проти того, щоб я водив! Та моя доля була - колись доставляти родину зі свят, коли тато міг розслабитися та випити. При цьому мама всю дорогу голосила, як їй страшно, а батько в мені, як у водії, жодного разу не сумнівався! Втім, як і я сам.
У результаті за 4 роки володіння правами я наїздив трохи менше 100 км. Така ситуація мене, звичайно, засмучувала. Перенесемося на 10 років вперед, з 2000 у 2010. Ми в салоні, вибираємо Сенс, синій колір - мій улюблений, вибір зроблений. У результаті 2 роки експлуатації, пробіг під 19 тис. км. Звичайно, були деякі дрібні проблеми, але це все дрібниці. Машиною я задоволений і вважаю, що за такі гроші це оптимальний варіант!













