Салатик ми купили з другом. Покупка була спонтанна, ми навіть і не думали її купувати, а потім з'явився інтерес, і ми почали шукати. Салат знайшли суто випадково, проїжджаючи повз часні сектори, і побачили у дворі Салата. Ми під'їхали до господаря машини, запитали: "Чи продається він?" Він сказав, що продається, тільки вже є типу покупець, сказав, що переїжджайте через тиждень.
Проходить тиждень, приїжджаємо з другом до господаря, запитали для початку: "Продали вже?" А він каже, що ще не продався. Ми з ним поговорили, домовилися про ціну, і він погодився, хоча зрозумів, що йому вигідно здати на металолом, але йому було шкода відправляти його.
Коли ми його забирали, думали, що він заведеться і поїде своїм ходом, але млинець не завівся. Ми його на буксир та й у село відправили. Не працювало зчеплення. Приїхали ми наступного дня, завівся Салат з напівобороту, двигун працював як годинник. Ми потім прокачали зчеплення, і він заробив. Ми влаштували перший наш заїзд на Салаті, хоча я собі казав, що ніколи не сяду в запорожці. Ми сіли, поїздили селом, і отримували одне задоволення від їзди на "Салаті". Дякую всім, хто стежить за нашими просуваннями!





































































































