Всім привіт.
Давно мріяв взяти собі запорожця і після викрадення москвичанаткнувшись на оголошення в інтернеті без роздумів зірвався разом звітчимом і поїхав за 250 км, з трьома пересадкамиавтобус (павлоград-Дніпро)-поїзд (дніпро-Бердянськ)-автобус (бердянськ-Дмитрівка).
Ціна була прийнятною:300$, салон у хорошому стані, з мінусіввідсутність двох іклів на бампері, що підгнив поріг і прогорілийглушник надає агресії) завівся з підлога стусан. Але не обійшлосябез пригод, йшли добре але не довго, проїхавши буквально 60 км.штовхача або смикаючи на буксирі, двигун відмінно працював, крутився в підлогу без перебоїв, але попрацювавши 10 секунд глухий, чистка свічок і перебирання карбюратора лише покращували запуск, після вилучення акб з'ясувалося що він здутий (хоча власник обіцявщо він у хорошому стані, але спишемо це на те, що він і сам незнав), пройшовшись по селу в пошуках зарядного зустрів тракториста, хотів залишити у них на ніч акб, але він мені порадив підійти досьомої ранку до ангару так як у наявності було тільки потужнепуско-зарядне яке з його слів доводило до кипіння автомобільний акбуже через 20 хв. Дивані повністю витягнувши ноги вперед, іповернувши все у вихідне положення можна розміститися поперексалону, з заднім диваном все відмінно а ось поперек передніх сидіньзручно розвалитися заважає важіль ручника, що стирчить.
І так ранок, доштовхали авто до ангара, там нас зустрів дружнийколектив годувальників в особі трактористів-комбайнерів, які наспідбадьорили і зарядили енергією на весь день, заштовхали авто вангар, підкинули зарядку так як зарядка являла собою пристрійрозміром з два пивних ящики що стоять на двоколісній тачці) хвилин10 поганяли акб, завелися, двигун працює і не глухне, поспілкувалися з мужиками (велике їм спасибі! ) випили кави і вдорогу ...
< br З 8 ранку і до обіду двигун жодного разу не глушився, колитемпература масла підходила до 120 градусів зупинялися і напрацюючому двигуні остигали до 80-90 градусів і продовжували рух, маршрут був обраний найкоротший але не найшвидший, ями зустрічалисяв коліно, але проходили ми їх ходом, пару разів пробивали підвіскуале більше я переживав за колеса, так як взут заз був у старіпотріскані 165\70, зустрічали тільки зерновози та рідкісніпозашляховики, але обминаючи їх і остигаючи нас вже ніхто необганяв, після москвича був дуже здивований як без наслідків заз нашвидкості проходить серйозні ями, часом перед ними ми завмирали і вголові вже звучали слова: "ну все, приїхали", а в результатібезшумно хитнувшись як на катері продовжували рух, до обіду ми вжеприїхали додому до Павлограда.
Тепер приведення авто в належний стан та доопрацювання, ідей дужебагато в голові було ще до появи запорожця, у процесі ділитимусявсім що відбувається з авто.