Таврюша став моїм першим автомобілем, вірним другом і роботягом.Купили мені його батьки в далекому 2009 р., до цього їздив набатьківській дев'яносто дев'ятій.
З першого погляду машина сподобалася, збулася моя мрія - володітивласним автомобілем.Втім, 1000 у.О.І авто мешкало в моємугаражі.
Багато ми з ним пройшли, але машин ніколи мене не підводив.
Дістався мені таврюша на гумі, без підкрилків, з жахливою як потімз'ясувалося проводкою, убитими пружинами та аммортами.Окрім цього, передні сидухи розвалювалися, замки на дверях працювали зі зміннимуспіхом, але двигун в ідеальному стані — машин рвав з місця Аленезважаючи на всі його мінуси, він приносив задоволення ЗАЗ 1102виявився дуже прохідним, надійним автомобілем — у будь-який сніг іпо нечищених дорогах — передній привід завжди рятує і я ніколи нештовхав Машина, висока, легка - не застрягає Пробіг на далеківідстані машин витримує без проблем. Один тільки мінус – комфорт.Після далеких поїздок ти просто випливаєш із авто. Але це вже, яккажуть, справа кожного тавровода… Я тюнінгом не морочився, тому щомашина потрібна була для роботи.
В результаті 4-х років експлуатації було змінено практично все, ходова, проводка, сидухи салоні.
Усім, кому подобається возиться біля машини — раджу… Але сказатичесно, у 80% ремонт цього авто мене вбивав, бувало так нає… з ним, начебто нічого складного, але за заміною вузла можна легковитратити цілий день…
Зараз авто використовує батько, йому подобається його економічністьта дешеві запчастини, заправив на 70 грн. І тиждень на роботу та зроботи кататися можна.
А я собі придбав ще одного друга, справжнього самця, але про це вжеінша історія… :)