Всім привіт!
Навесні цього року я став щасливим володарем гідного у всіх сенсах автомобіля
Історія купівлі машини більше схожа на низку випадкових подій зі щасливим результатом. Забігаючи наперед, хочу сказати, що купувати старий автомобіль я взагалі не планував, А господарем ретро автомобіля себе ніколи не уявляв.До того ж машина на кожен день у мене і так є.А до цього моменту мої захоплення обмежувалися колекціонуванням всякої дрібниці
До того як ця Volvo стала моєю, протягом останніх років п'яти вона стояла просто неба біля будинку в Києві, на Лесі Українки, 5. Іноді проїжджаючи повз, я, дивлячись на цю машину, дивився на неї як на автомотлох, який тільки займає дефіцитне для цього району безкоштовне паркомісце. Повз місце, де стояла ця машина, тролейбус зупинився у заторі і я перевівши увагу з телефону на вулицю, у вікно побачив цю машину. І ні з того ні з сього мене відвідала думка:а чи не купити мені її? контактів власника. Так як на сайтах автопродажу цей екземпляр був відсутній, довелося включати режим детективу і видобувати інформацію з альтернативних джерел. Різний час тих, хто володів цим автомобілем, я вийшов на людину, з якою мені треба було вести переговори. Крайнім власником машини виявився душевний дядько, якого довго не довелося вмовляти.
Перед тим як остаточно скласти ціну, провели діагностику "на око", найважливішим елементом якої був контрольний запуск двигуна. Звичайно, завести машину, яка простояла кілька років, у нас не вийшло. Проте працюючий стартер і завзяті, але безуспішні спроби запалення горючої суміші в камері згоряння навіяли надію про працездатність двигуна. Через пару днів машина на евакуаторі була доставлена на СТО, де пройшла курс першої тех.Допомоги з метою подальшого вже самостійного пересування. Колишній власник запевняв мене у виключно ідеальному стані машини (не рахуючи кузова). Спочатку його слова я всерйоз не сприйняв, але згодом його слова підтвердили професійні механіки, та й власне 800-кілометрова поїздка без жодної поломки (! )







