Всім привіт!
Навесні цього року я став щасливим володарем гідного у всіх сенсахавтомобіля
>
Історія купівлі машини більше схожа на низку випадкових подій зіщасливим результатом. Забігаючи наперед, хочу сказати, що купуватистарий автомобіль я взагалі не планував, А господарем ретроавтомобіля себе ніколи не уявляв.До того ж машина на кожен день умене і так є.А до цього моменту мої захоплення обмежувалисяколекціонуванням всякої дрібниці
До того як ця Volvo стала моєю, протягом останніх років п'яти вонастояла просто неба біля будинку в Києві, на Лесі Українки, 5. Інодіпроїжджаючи повз, я, дивлячись на цю машину, дивився на неї як наавтомотлох, який тільки займає дефіцитне для цього районубезкоштовне паркомісце. Повз місце, де стояла ця машина, тролейбусзупинився у заторі і я перевівши увагу з телефону на вулицю, увікно побачив цю машину. І ні з того ні з сього мене відвідаладумка:а чи не купити мені її? контактів власника. Так як на сайтахавтопродажу цей екземпляр був відсутній, довелося включати режимдетективу і видобувати інформацію з альтернативних джерел. Різнийчас тих, хто володів цим автомобілем, я вийшов на людину, з якоюмені треба було вести переговори. Крайнім власником машини виявивсядушевний дядько, якого довго не довелося вмовляти.
Перед тим як остаточно скласти ціну, провели діагностику "на око", найважливішим елементом якої був контрольний запуск двигуна.Звичайно, завести машину, яка простояла кілька років, у нас невийшло. Проте працюючий стартер і завзяті, але безуспішні спробизапалення горючої суміші в камері згоряння навіяли надію пропрацездатність двигуна. Через пару днів машина на евакуаторі буладоставлена на СТО, де пройшла курс першої тех.Допомоги з метоюподальшого вже самостійного пересування. Колишній власник запевнявмене у виключно ідеальному стані машини (не рахуючи кузова).Спочатку його слова я всерйоз не сприйняв, але згодом його словапідтвердили професійні механіки, та й власне 800-кілометровапоїздка без жодної поломки (! )
