Машинка звичайно не моя, я лише працюю на ній на фірмі, зате постійно зі мною. Дуже рідкісний випадок, коли комусь вдається замість мене їздити на ній. У майбутніх планах збираюся викупити її з фірми і далі працювати на ній, але вже як на своїй особистій. Машинка старенька, з 2002 року, це вже не мало, хоч і пробіг 345 тис. км, і то не факт, бо потрапила вона до нас із закордону в 2007 році. Звідки саме, мені не відомо, бо купували її для мого батька, я тоді ще не працював на цій фірмі. Пробіг був тоді близько 105 тис. Але батько брав мене з собою в рейси, і ось пам'ятаю, я закохався в неї під час нашого першого більш-менш далекого рейсу на Миколаїв (Миколаївська обл.), приблизно 1000 км в одну сторону.
Машина за кілька років натерпілася чимало. Спочатку в неї влетіла жигуля шістка, коли батько на трасі здійснював обгін, а хлопець на шістці у дзеркалі випадково не помітив буса, що обганяє його, і влупив прямо у переднє праве колесо. Про що пізніше пошкодував, бо порвав на шістці всю бачину, а бусу тільки крило трохи загнув і подряпини. Друга аварія, і найстрашніша, сталася взимку 2012 року. Батько з трьома тоннами вантажу перевернув буса на бік у кювет. Це сталося через ожеледицю на трасі вночі, дорога не чищена, і перед цим була поставлена погана гума на передні колеса, про що шеф пізніше також пошкодував.
У ході ремонту був куплений, привезений та встановлений новий кузов, повністю від коріння рами. Все зробили добре і рівно, машина їде рівно, рама сама не постраждала в аварії. Що стосується фарбування і шпаклювання, то тут майстри халтуру прогнали повну, задувши все днище протектором, який приховав всю їхню халтуру. Фарбу погано замішали, будь-яку пляму важко відмити з кузова. Машина пробула в ремонті чотири місяці, за цей час мене шеф надоумив здати на права. Після цього батькові віддали Спринтера 416-го, а мені - ЛТ.
І ось влітку буде вже три роки, як ця машина мій найкращий помічник. Крім роботи, у вільний час підварюю у зварювальника місця, де виникають дірки на дні після горі майстрів, підфарбовую де потрібно і взагалі ремонтую практично все сам своїми руками. Фінансами, звичайно ж, спонсорує начальство, не рахуючи дрібниць. Була ще аварія на моїй совісті. Через рік, як я сів за кермо буса, на світлофорі переді мною почав жваво стартувати легковик. Я на хвіст сів за нею, на зустрічній смузі стояла колона машин, і раптом з-за останньої машини вивалився алкаш на пішохідний перехід. Чоловік на легковику в паніці закусив гальма і юзом зупинився, а у мене спрацював АБС. В результаті я влетів йому прямо в зад.
Результат: у мене пом'ятий капот і підсилювач під бампером, радіатор вдарився в гідромуфту і відійшов на своє місце, але вже трохи деформований у форму банана, але не потік, просто залишив на собі відбиток від муфти. Оптика залишилася вся ціла. У мужика на легковику задниця у мотлох, бампер, один стогін, багажник. Алкаш (пішохід) не постраждав, він навіть на дорогу не встиг вийти, бо сам не розумів, куди йому треба йти. Всі витрати на ремонт легковика покрила моя страховка. Мені дуже шкода було, що я допустив таке, не передбачивши ситуацію. Але, як кажуть, на помилках вчаться.
Ось така у мене любов до цієї машини. Не сперечаюся, хтось скаже, що я злегка хворий, але кожному своя радість у житті. У мене, наприклад, ця радість ось така: одна радість - це моя кохана та майбутня дружина, а інша - це шести колісна бабуся, яка, сподіваюся, в майбутньому теж стане моя.




