Свого Гольфіка я купив наприкінці січня 2012 року. Був проданийчерез 2 тижні. Взагалі я їхав до Хмельницького (живу я в Київськійобласті, Переяслав-Хм) купувати Seat idiza, але слава богу вінвиявився вбитим відром і я відмовився його брати.
Влаштувавшись на ніч у гостинці сів за ноут і зайнявся переглядомавтопродажів. Було вирішено на Seat тих років не дивитися а помаксимуму на свої гроші підібрати VW Golf-2, так чув багатопозитивних відгуків про ці машини. Було відібрано з десятокваріантів і виписані телефони. Після наступного ранку був складенийплан обдзвону і можливого проїзду на оглядини. Після переглядучетвертої машини я трохи припав духом і вже думав що не куплю собіхоч і стару але іномарку, а дивитися що то крім гольфу не хотілосятак як дуже мені його форми припали до душі.
Пертехавши вже у Вінницьку область я подивився ще пару машин і знегативним результатом. У списку залишався один гольф і я вирішивякщо не підійде то їжу додому. У підсумку останній у списку івиявився моїм.
З першого погляду було видно що над машиною треба буде попрацюватиале машині було тоді вже 24 роки і від цього нікуди не подінешся.було не феншуй але на 4 бали.В основному я був задоволений.
.Проїжджаючи через Київ на авторинку Перова були одразу прикупленіковпаки та нові грати (злий Китай), а також новий реміньгенератора
