Так вже склалося, що по роботі мені багато доводилося їздити нарізних машинах Таврія, Волга, Крайслер, Мазда, Міцубісі, Мерседесиз різними "наворотами", VW. А своєї машини у мене ніколи не було, але мені дуже подобалися УАЗ-ики і я завжди мріяв мати "бобік".Можливо, в пам'яті залишилися дитячі враження від службової машинибатька, який, у далекий радянський час, був військовим. Я ставволодарем свого автомобіля — УАЗ ХАНТЕР, здійснилася моя найдавнішаі найзаповітніша мрія… Багато хто скаже, знайшов чому радіти…Знаєте, як кажуть, на смак і колір… Я на своїй ластівці їжджу, можливо, ще не так вже й багато всього п'ятий рік, але досі неперестаю захоплюватися цим автомобілем.Автомобілем для справжніхЧОЛОВІКІВ.Я живу далеко за містом, у селі, і мій УАЗ-ік став длямене чудовим всесезонним і всепогодним помічником.І дрова привезти, і металопрофіль, і меблі, і продукти, і багато іншого, що неможливобуло б привезти іншою машиною, крім вантажівки. Так, автомобіль небез недоліків, втім, як і будь-яка машина. Іноді доводиться йсамому щось "покрутити". Але вже повірте мені, зовсім далекому відтехніки людини (правда, в далекій юності я плавав механіком на щеколісному пароплаві "н.В. Гоголь" по Дніпру), що ТА машина завждивдячно відгукується на турботу про неї. Коли була можливість, намагався регулярно проходити ТО на спеціалізованій СТО, а як такоїможливості не стало, став робити все сам. Встановив шнорхель, поставив легкосплавні диски універсальні розширювачі арок на 70 мм.Мрію, по можливості, зварити багажник, підніжки та силові бампера, замінити заводський обігрівач на НАМІ. Ліфтувати не планую, тому щомашина тоді не увійде в отвір гаража. Як то кажуть, очі бояться, аруки роблять. За цей час були різні ситуації, але мій УАЗ завждигідно з них виходив. Дещо, звичайно, доводилося й самомуремонтувати. Звичайно, кожен вибирає для себе свою машину, керуючись при цьому різними критеріями. Я свій вибір зробив, ізовсім про нього не шкодую. Сподіваюся, що і ВІН не шкодує)))