Доброго часу доби всім автолюбителям, а також любителям ретро ітих, хто співчуває цим людям! ;))) Мене звуть Олександр, живу іпрацюю в Києві. Хочу розповісти про свою Маркушу (Toyota CoronaMark II MX41 ) 1978 року випуску.
Давним-давно, у далекому 2006 році, у вересні місяці, просто зарадиінтересу гортаючи журнал "аВТОБАЗАР" побачив оголошення про продажтойоти дивної моделі " Гранде" (так було написано в оголошенні)1984 року випуску і ще дивовижнішим пробігом автомобіля в 53тис.Км. Я звичайно знав про те, що Toyota для свого внутрішньогоринку випускає моделі авто з іншими назвами і комплектацією - алепро таку модель я не чув ніколи... У цей час у мене в гостях бувдвоюрідний брат Іван, великий поціновувач праворульних автомобілів, він 15 років прожив в Усть-Каменогорську і таких машин із 70-х —80-х років у нього було чимало. Зателефонувати і коли вінспілкувався з продавцем обличчя у нього змінювалося кілька разів занедовгу розмову, в результаті ми відразу домовилися про зустріч ізпродавцем… Коли ми приїхали дивитися машину в центрі Києва, велітному районі на Печерську, то побачивши машину просто такиахнули від стану, якщо по кузову були деякі питання з лакофарбовимпокриттям, дрібними вм'ятинами та подряпинами, то всередині всалоні зберігся запах заводу, я вже не говорю про наклейки якіклеїлися перед продажем в Японії, а також наклейка на бамперіTOYOPET - це назва спеціалізованого салону з продажу автомобілівмарки тойота в Японії. Машину, але через те, що в нього буласлужбова волга, їздив на маркуші дуже рідко. Тільки у вихідні ілише у теплу пору року на дачу 15 км і назад на Печерськ додому.Решту часу вона стояла в теплому цегляному ЦКівському гаражі. Підкапотом виявилася 2-літрова рядна шістка, інжектор згідропідсилювачем і автоматичним кондиціонером. Пробіг дійсно був53 тис.Км і навіть передні колеса Бріджстоун рідні ще заводськоїустановки, потім на шиномонтажі мені сказали що вони теж 1978 рокувипуску., заводської установки центральний замок, рідний приймачта магнітола, бежевий велюровий (пухнастий як плюш) салон, заднянезалежна підвіска, передні та задні дискові гальма. Найдорожчакомплектація Grande.
Машина була завезена в Україну в 1988 році, а тому що тоді йблизько ніхто не знав, що випускалося на той час у Японії і як воновиглядає, зареєстрували її як 1984 року випуску. Власник з тогочасу не змінювався і тільки після його смерті (літом 2006 року)дружина зважилася продати машину і лише тому, що потрібно булозвільнити місце в гаражі під новий РАВ-4 для дочки.
Ударивши по руках і домовившись із зятем, що наступного дня вранціми прийдемо з грошима — розійшлися. А надвечір нам уже дзвонив зятьі сказав, що всюдисущі одесити йому готові заплатити на 1000доларів більше і вже виїжджають за машиною, якщо він дає добро. Алевін сказав, що своє слово тримає і що якщо ми не передумали, тонаша угода залишається в силі, що нас дуже порадувало, такі людизараз велика рідкість… На наступний день я став щасливим володаремToyota corona Mark II у 41 кузові… Поки ми її переганяли на стоянкубіля мого будинку всю дорогу ловили здивовані та захоплені поглядиводіїв та перехожих… У Києві марків у такому кузові залишилося може3 або 4 машини, у тому числі чейзер купе, власника якого я досірозшукую, дуже б хотілося з ним поспілкуватися. Зважаючи на те, щостан автомобіля та догляд за ним колишнім господарем був належним, проблем з машиною було не багато…
Були замінені амортизатори задні та передні. Замінено втулкистабілізатора переднього та заднього, а також гальмівні колодкипередні та задні, а також відремонтовано стартер… Після замінивідразу покращилися ходові якості, автомобіль став плавним яккорабель… Середня витрата палива по місту 12 літрів 92 бензину (безфорсажів звичайно, вони не потрібні ретро-автомобілю), а по трасі 9літрів при швидкості 100-105 км на годину, до включення дзвіночків.коронкою та хромована окантовка (обід) лівої фари. З усім цим менідопоміг ДімаМ з Владивостока, за що йому велике спасибі. Ми їїпобачили вперше, решта всіх фоток — це те, що з нею сталопотім…
Машина минулого року була повністю перефарбована, колір підібралиодні в один, який вказаний на табличці, темно коричневий з міддю, асвітлий просто підбирали за кольоровою гамою…
Буквально через півроку після покупки, біля мого будинку наПозняках на пустирі знімали фільм (там піщані бархани намили зДніпра для подальшої споруди будинків та тимчасово там була стоянкадля автомобілів де і стояв мій марк) А електрику для зйомоктелевізійники брали на стоянці біля охорони в будці, режисерафільму дуже зацікавила моя машина, вони довго шукали самеправорульний автомобіль 70-х років. Мені зателефонували і мидомовилися про зустріч…
Так моя Маркуша і потрапила в кіно :)))… Знімали за її участюкілька епізодів у Києві чорновий варіант фільму називався "вісьординат" за участю багатьох зірок кіно Джигарханяна, Меньшова, Мерзлікіна, Шабанова і т.Д. Але, перед прокатом назву фільмузмінили на " О, щасливчик! " фільм вийшов у прокат у вересні 2009року. Диски. Брала участь в автопрбігу на честь ювілею АВТОРАДІО вКиєві, брала участь у виставці до Дня Автомобіліста.
PS Привіт усім, хто захоплений японською ретро-класикою palign="justify"> А для тих хто вважає що старі машини це мотлох, можу сказати одне, що у цих машин є харизма і душа на відміну віднових знеособлених машин, зроблених практично під одне лекало (зарідкісним винятком ) і при належному догляді ці машини переживутьвсіх своїх молодих побратимів, так як раніше робили з великимзапасом міцності, чого не зустрінеш на нових автомобілях. Невикидайте старі автомобілі на смітник-реставруйте їх! І вони ще нераз вас порадують правильним гурчанням двигуна! :)))
Усім удачі на дорогах!
З ув. Олександр.
