Ну щож, розповім трохи про те, як все сталося. 😊
З появою сім'ї став замислюватися про придбання машини.Відкриваються великі можливості, можна їздити на природу, можназабирати і відвозити рідних.Так здорово, коли можеш допомогти, підвезти, привезти, створити комфортні умови для близьких та ріднихлюдей! Це просто клас!
Якийсь момент пішов в автошколу і паралельно почав вивчати ринок, що по чому, що потрібно, що хотілося б... Фінанси не дозволялиособливо роздумувати і перебирати, просто хотілося щось надійне, економне, недороге. ))
Перебирав кілька місяців, моніторив ринок, хотілося знайти щось уХаркові.За розміром бюджету на ринку автомобілів були варіанти або90-х років форди, або ВАЗи.Навіть ланос більше менш живий непотрапляв до бюджету, і все це було "не те". Як то поперебиравкілька моделей Тойот, дуже сподобалися Королли 90 х років у кузовіхетчбек, але на жаль у Харкові були тільки 3-х дверні, а меніпотрібна була тільки 5-ти дверна тому як маму возити, дружину, а вмайбутньому і діток зручніше на 5-ти дверній машині.
Якнуло загалом…
Вирішив що чекатиму саме Короллу, і почав поглядати на сусідніобласті поряд з Харківською.
< / p align="justify"> І ось у який то день попалосяоголошення в Черкасах, скинув братику, подивилися, подзвонилися івирішили що можна поїхати глянути. Але треба було чекати, меніпотрібно було переробити паспорт на id карту, і тоді можна булоїхати. Продавець погодився почекати, я побіг робити паспорт. Відчувщо переживання якесь раптом не встигну, і вирішив — якщо варіантмій, значить дочекається. Загалом, вирішили їхати на джипі з братомдо Черкас. Взяли з собою гарного механіка, і він дуже допоміг, безнього було б важко. Далі все було, як у тумані, довго їхали, поганадорога. Потім хлопці дивилися машину, я теж намагався щосьдивитися, але зрозумів що нічого не карбую в цьому і згодомпоступово вникатиму. Знаходили різні косяки, є що доробляти, ну цей не дивно, адже машині 24 роки. Поторгувалися, вирішили брати, переоформилися та погнали додому до Харкова. Загнали до гаража добрата, роз'їхалися додому. Поступово я почав відходити від шоку іусвідомлювати, що тепер у сім'ї є машина! механіку доручимо…
Сподіваюся,
