Все починалося з Nissan Almera Classic, але комфорту в такому автомобілі я не відчувала. Дуже багато там вільного місця. Завжди хотілося чогось менше, яка збулася при її купівлі 3 роки тому.
Майже повне зовнішнє відображення мого внутрішнього світу. Не дивлячись на те, що у неї під капотом 142-сильний мотор, я ще жодного разу не відчувала потреби в чомусь більш потужному. Може бути, тому що я не ганяюся за швидкістю пересування, мене більше залучають зовнішні чинники. І зовні ця маленька жовтенька "залізячка" - повне "задоволення" моїх потреб щодо авто.
"Змінюватися" ми з нею почали минулого року. І почали ми з кольору. Занадто довго в моїй голові крутилася думка про те, що їй не дуже "йде" бути синьою, і занадто сильно я люблю яскраві кольори. В іншому, поки що все стік. Але це лише справа часу і фінансів.
На майбутнє є багато "пунктів доведення до розуму". Сподіваюся, це не затягнеться дуже надовго. Зате тепер я знаю, що вислів "і мрії, ну звичайно, справджуються, якщо цього сильно захочеться" - є правдивим. Перевірено на власному досвіді. Головне - правильно вибрати шлях до досягнення.






