Оповідання про машину. Для читачів починається з моменту, коливона з'явилася в моїй родині — 2014 рік.
На даний момент, ця машина належить мені. Але купувала її моясестра, під свою сім'ю під свої потреби, і була її дужезадоволена.
До 5 грудня 2016 року! Того злощасного дня, мою сестру Марину, протаранив на перехресті військовий Урал.У машині з нею перебувалидвоє дітей.Восьмирічний Тимофій і однорічний Матвій, який удитячому кріслі на задньому сидінні зліва — куди і прийшовся удар.не постраждав, але це не скасовує того жаху, який довелося пережитидітям і матері, яка в жаху вибивала ногами затиснуті дверізсередини. Матері врятувати свою дитину... У цей час вони дзвонилисвоєму командиру... (це сучасна військова дисципліна, мораль ічесть, з якою наша армія виховує захисників вітчизни...)
Читач повинен розуміти, не дивлячись на ситуацію, — це історіямашини .
Я купив цю машину у своєї сестри.
І тут важливо зрозуміти, чому я вирішив залишити, стару, розбиту, американку.
Ця машина, врятувала життя моїм рідним. Не дивлячись на такусерйозну ДТП вони залишилися неушкодженими.
Вона просто не заслуговує на розпилювання, сміттєзвалища… Воназаслуговує на другий шанс і він у неї буде!
Ось про що ця історія, історія відродження!
