У багатьох історія водіння починається з якоїсь старенької машини, яку купили на чесно накопичені в "свинці-скарбничці" гроші або просто отримали у спадок від дідуся, який її пестив і плекав довгі роки. Особисто у мене все було зовсім по-іншому.
Машина в мене з'явилася відразу нова і відразу стала страшенно коханою, так як була першою. У машині попрямувати абсолютно все: зовнішній вигляд, комфорт салону, а як вона тримає дорогу… просто казка. Причому приємно, що це багато хто визнає, і за це, звичайно, переповнює почуття гордості.
Єдине, іноді обурююся на автомат: чотири передачі їй якось обмаль. Та й усі наміри та мрії про вихлоп розвіялися. По-перше, атмосфера, по-друге, 2 літри, але найголовніше "але" — автомат. Рух міськими пробками і тягучками, а це більше половини часу, що проводиться в машині, іноді переконує, що може і добре, що воно так.
Не можу не сказати про кліренс: досить низький, але машина виявилася дуже прохідною. Головне було завбачливо захист на всі життєво важливі деталі встановити.





