Хочу поділитися, і розповісти историю здійснення моєї мрії, боротьби з собою, сумнівами, відмовами.
Отже, почнемо з самого початку.
Після запаморочливих і незабутніх пошуків авто, було 10 думок і 100сумнівів, різні варіанти, різні авто, різні власники та "нюанси".Шукав я свою малу старанно і знав, що трапиться саме так істалося.
По спочатку загорівся "покемоном" (красив-хотів-подобався).
Поїхав якось Я в Дніпро, за червоним "покемоном", господар зустрів, все здавалося гладко, машина хороша (як думалося), після огляду наофіціалі «Меркурій» (будь він не ладний), вердикт який вонивинесли, машина в ідеальному порядку (ах так, весь огляд зайняв 10хвилин). На форумах порадили мені Карена з Дніпра, для перевіркиавто (цій людині я дуже і дуже вдячний)…тут же набираю, домовляємося, що б подивився, в результаті — 3-годинний огляд, вердикт — пацієнт швидше мертвий, ніж живий, кузовщина в жо …смислувід такої машини стільки ж, скільки від дельфіна у ванній).
Моєму розчаруванню не було межі… Повісивши ніс, я вирішив відкластицю погоню до кращих часів.
Після всіх невдач звернув увагу на «раліарт» (некрасивий, не хотів, не дуже подобався, дупа жахлива, не знав що з нею робитиму, ПОМУТНЕННЯ РОЗУМУ.
Все таки непереможна "лисиця блюміка" взяла своє, і стала моєюЛідером:«Певно вона», сказав собі Я, і взявся вже з усвідомленням івпевненістю чого я хочу, до пошуку! Після перегляду авто в Києві, вирішив розширити область пошуку. Стільки граблів перескакав, стільки бродів прошостив.
12 червня. Прокинувся з думкою, що треба дізнатися якнайбільше проце авто. Машина із Сум, так-так, хто в мене є зі знайомих там…Згадую Я одного товариша, який якраз із цього міста та в колахавтомобільних, навіть гоночних, авто будь-кому повинні знати.Зв'язуюсь, описую ситуацію, прошу порекомендувати хлопців на місці, що подивляться машину. Яке ж було моє здивування, коли я почув, щоцю машину тут усі знають, їздить справді дівчина, машина увідмінному і доглянутому стані, все написане на драйві і сказане єправдою, машину навіть можеш не заганяти, вона чесна і жива! Холодний піт, пару хвилин роздумів ... 12 червня. Дзвоню Юлії (натой момент власниця Блюміки) і кажу що завтра приїду, немає часупояснювати)))). Броную квитки, домовляюся, їду вже з грошима і звеличезною надією, перед цим вивчивши все, що зміг накопати проавто і все мене тішило. Момент істинні, огляд машини, зустріч, балаканина, і мій скептицизм, їдемо до нотаріуса. Вже в нотаріусі, Юліє, яка усвідомила всю суть того, що відбувається, і мої серйознінаміри почала дзвонити охочим подивитися машину і говорити що автопродано, вибачте, зустріч не відбудеться))) а моя посмішка росте довух. Ще годину і я їду на своєму автомобілі додому, де на неї вжечекає тепленький гараж і новий господар, який повинен дужепостаратися щоб тримати планку господині). Дорога була незвичайна, трепетне ставлення до авто не залишає ні на мить, дорога, дорога, усвідомлення, адже це моя нова машина, просто божевілля! Ось такажахлива історія для мене і напевно вже занудна для Вас, моїчитачі)
Оскільки працюю зі склопластиком і не тільки, зміни не змусять себедовго чекати, ніякого колгоспу, ніякого ЧІПу, хочу максимальнозалишити авто в її первозданному вигляді, але є звичайно речі, безяких суба, не суба зовсім))) про це читайте далі.
Старий драйв www.drive2.ru/r/subaru/981890