Перше, на що звертаєш увагу, - це розмір машини. Від "носа" до "хвоста" рівно 2,5 метра - менше, ніж колісна база автомобіля середнього класу. Власне, це і є основна перевага "Смарта". Треба мати на увазі, що навіть на тісній вуличці в центрі міста кордони для паркування автомобіля розмічені за одним стандартом: 2,5х5 метрів, так що і значний "Мерседес-Бенц" S-класу, і крихітний "СЕАТ-Ароса" займають однакове місце. Хіба що на останньому заїхати простіше. Але це не про "Смарт".
Навіть три малюки! Що ж, настав час за кермо. Всупереч очікуваному, всередині легко помістяться двоє будь-якої комплекції, крім, можливо, баскетбольних центрових. Тільки водієві великого зростання буде вкрай незручно перемикати передачі: важіль опиниться під правим коліном. Втім, у автора нарікань щодо робочого місця немає, то сидіння начебто невигадливі, але цілком гарні. Химерної форми перемикачі та дефлектори вентиляції розташовані логічно та функціонально, до того ж "іграшність" інтер'єру анітрохи не применшує якості виконання.
Вставляємо ключ запалення в замок біля важеля коробки передач — тільки тепер можна включити передачу — і вперед. Педалі зчеплення немає, але це не скасовує обов'язки рухати важелем вперед-назад. У "Смарта" шість передач, і перемикати їх доводиться дуже часто, що не дивно для 600-кубового двигуна з турбонаддувом. Розгін до 100 км/год доводиться завершувати на четвертій, а максимальна швидкість 135 км/год досягається п'ятою передачі. Ось тільки автоматичне зчеплення не здатне працювати по-справжньому швидко, і педаль газу під час перемикання треба відпускати.
Але найцікавіше – поведінка машини на дорозі. Звичайно, на міських вулицях не "прохопиш", але пара поворотів та кругова розв'язка, пройдені з вітерцем, залишили яскраві враження. "Смарт" надто відрізняється від "нормальних" автомобілів, щоб відповідати звичним канонам. У цьому сенсі він приголомшлива пародія (якщо хочете, карикатура) на "Porsche 911". Швидке, чуйне кермо без підсилювача - і при цьому завзяте небажання входити в поворот, жорстка підвіска - і значні крен і розгойдування, "розчепірені" низькопрофільні задні колеса - і відсутність потужного мотора, здатного їх провернути. Втім, електронна система стабілізації та АБС не дозволять машині "закрутитись дзиґою".
До речі, спробуйте назвати інший сучасний мікролітражний автомобіль із заднім приводом та задньомоторним компонуванням. У міських умовах важливі маневреність та оглядовість. З маневреністю все добре, а ось огляд залишає бажати кращого. Ялинки-палиці, яка ж широка передня стійка! У секторі, що не переглядається, сховається середній легковик – у повороті смикаєш головою, як китайський бовдур: начебто нікого… Але товсті передні стійки можна розцінити як розплату за пасивну безпеку.
Безперечні переваги розмірів у межах великого міста зрозумілі й так, а ось те, що надихає особисто мене:
- Витрата. Ну, де ви такий знайдете ще? 5 літрів по місту.
- Маневреність. Напевно, коментарі зайві, але періодично в пробках вдавалося їздити перпендикулярно потоку — не тільки за рахунок розмірів, а ще й тому, що крайнє становище коліс просто вражає — не прямий кут, звичайно, але...
PS Скло затоноване.





