Жив і не тужив катався на Жигулі 99 з 1998 року.
Ніколи не підводила, але захотілось більшого. Заглядав на Скудо, але в один момент покатався на Мастері 2, 5 2007 року — ракета!
І тут сусід сказав, що продає свого Мастерка 1999 рік 2, 8 мотор, вантажний — 7000 $. Почав читати про мотор, про авто, про все —Ура… Мені сподобалось. І тут оченята загорілись…
Чорнява ВАЗ-21099 продана з першого автобазару за 3000 доларів.Дуже жалію… Це була просто любов.
Чуточку підзбирав батько ( адже в мене робота не дає можливостівідкласти ) і готовий до купівлі. Йду на оглядини… Прям, як свати…Але тільки заходжу звучить фраза: "я передумав 10000 мінімум, бо він3 роки назад за нього відвалив 11700$, а накатав 5000 км. ВУкраїні" ( пробіг в Україні реальний )… Розворот-поворот і пішовдодому плюючи в дорогу, думаю не потрібно говорити, що в той часбурмотав собі під ніс…
Місяць щоденних переглядів на пару з батьком Авторіа та Автобазаруповний нуль. Немає за такі гроші буса! Це просто жах.
Тут підвернувся калим і опа… Штучка баксиків в кишенці… Піднімаємопланку цін… Тепер можна глядіти ( нагадаю неуважним мотор тільки2, 8 ).
Одного дня натикаємось на Ренушку з Житомира. На фото супер… Потелефону розказав про плюси і мінуси. Готові їхати на поїзді. Одинтелефонний дзвінок вбив все, голос з трубки: "приїдьте через дватижні я на ньому ще роботу маю"… Трррррр. Стоп машина…Досвідос…
Знайшли у Володимир-Волинському, телефонний дзвінок… Продано… АААА! Рятуйте… Просто істерика. Наступає чорна полоса на роботі…Звільняють… Фігня проживем… Пошуки стали ще активніші…
Телефонує батько та називає код авто… Вводжу і тут…
ААА! Любов… "телефонуйте" — кажу батькові, в трубку звучить: "пізно, сину…" і пауза, а в мене в голові вже депреснякові думки, "… ужеперетелефонував. 9000$. Коли їдем дивитись і брати? "
Телефоную начальнику, щоб відпустив мене на один деньок, однесенький! Відпускає, так все супер! Бл@, штуки не стає… Де? Га? І тут тато придумує підлий план — надурити маму автомобілістку, адже не охота розказувати про таку солідну ничку ( отут починаєтьсякіно :popcorn:) Потрібно довести, що за мої 4000 доларів + мамина (позичена ) 1000$ можна купити буса 8+1 в нормальному стані… Нам цевдалось ( хоча, думаю, мама зараз сидить і думає:От, лохи, повелись, що я повірила ), штуцер в кишені. Уууу… Знаєте якийнайдовший день в році? — 5 листопада, переддень поїздки тягнувся, як вічність. А знаєте, які півдня найдовші в році? — 6 листопада і350 км шляху, а дорога після останнього знаку:Луцьк 51 км. — цепросто жахливо довго… Гоп, приїхали, чекаєм буса… Де він? Що він? Бл@…
Мама і тато замовили каву, а я французький хот-дог на заправці WOG…Приїхав Мастер… Тато залпом каву, я забив чекати хот-дог і миполетіли… Мама ж залишилась і спокійно допила)))
Оглядаєм… Кузов нормальний… Мотор та коробка працюють супер… Сідаюв буса, а тут… Картопельку садити можна… ГРЯЗНО!
Оглядаю новий, для мене, салон… На фото є сідуха Пілот… Моя попа таспина казали:Ура! А фігушки… Нема… Зняв віддати другу, бо позичив —ми в це не віримо, але… Комфортно. Купуємо…
Газда говорить: "хіба через дві годинки, адже потрібно розгрузити" (торгують на базарі )… АААА! Клята істерика… Добре…Почекаєм…
На що глянути у місті в якому перший раз? Звісно ж, на все.Гуляти-гуляти-гуляти…
А, дзуськи, ми з мамою… А в неї шопінг… ТК "луцьк", вбив 2 години.В мами новий гаманець, а в нас з татом по магнітику…
Довго очікуваний дзвінок: "зустрічаємось на WOG"… Мамин Фіатик Скудо2007 рік ( зубило ) в татових руках по Луцьку пронісся і тут ми намісці… Доручення… Віддали татову заначку вничку, мої та маминівідкрито.
Сідаю за кермо… Йопта… Він здоровезний… Та тупий… Фігня, ідем… Відне привички підрізав БуМеВе, так не сильно, реально не сильно…Аварійкою вибачився… Він дальнім поблимав… Чи послав? чи пробачив? — Не знаю. Будем вірити в краще. Тут стелиться зворотня дорога… Тутінше питання виникає:Які півдня найкоротші в році? — Коли їдеш насвоїй новій машині))))
Спочатку страшно та проблемно обходити на обгін… В порівнянні зФіатом та Спрінтером тупий… Нічого навчився… Обганяю… Летю! Ащастя… Балдю…
350 км. Просто минуло на одному диханні. В дорозі автомобільчикотримав назву "федір", так зветься чоловік, що продав його — дужевін нам трьом сподобався.
Заїхав на роботу по дружину… Хочу почути, як бус. У відповідьчую: "то темно, тай не видно"… Йопта… Як серпом по… Нозі.
Приїхавши додому одразу заснув, міцним спокійним сном, та навітьпроблеми на роботі не переплюнули тої радості, що Федір дома… Умене дома.