Коли прийшов час моєму старому, класному, але все ж пошарпаному в нерівному бою з нашими дорогами і дурнями, Ніссану перейти в інші, більш дбайливі руки, я всерйоз стурбувався непростим питанням про вибір нового авто. Вирішив купувати тільки нову машину, а бюджет поглядав швидше на китайський автопром, ніж на японський, то це завдання було дуже непростим, після того, як були перебрані, промацані і протестовані практично всі варіанти за мої гроші, я зрозумів, що залишився тільки Логан. Неплавні риси якого мене м'яко кажучи не вражали. Але чим чорт не жартує, подумав я і поїхав у салон на помацати, і там, вже через 10 хвилин тісного спілкування з машиною всерйоз задумався про тест-драйву.Виявилося, що це перший автомобіля моєї цінової категорії, в якому я можу нормально сісти за кермом, не упираючись коліном в торпеду, при цьому ззаду залишалося ще достатньо місця. Території, рясно посипаній ямами і колдобинами, ще більше додав мені впевненості в тому, що ця машина може стати моєю, адже її ходові якості здалися мені чи не еталоном моїх уявлень про плавність ходу. Тверезий розрахунок бере гору над останніми сумнівами щодо зовнішності автомобіля і… я за кермом чуда інженерної думки одного з лідерів світового автопрому у виконанні дружньої молдавської демократичної республіки Румунія. Ура! Часто буває так, що захоплення швидко минає, а на зміну йому приходить сувора дійсність. Але це зовсім не мій випадок, тому що машинка радувала день у день і щоразу відкривала ще одну зі своїх позитивних рис. По гідності були оцінені і просторий салон і місткий багажник (чи жарт сказати, більше ніж у Тойоті Камрі) і високий кліренс, який після Ніссана став подарунком на наших, магко кажучи, неідеальних дорогах. Також дуже порадувала хороша керованість автомобіля, чіткі та інформативні реакції на кермі, що для такої ненизкої машини дуже неабияке досягнення. Реношний мотор зі скромним об'ємом в 1.4 літра виявився досить жвавим і економічним. У місті спокійно дозволяв лавірувати у швидкому потоці, а у пробках радував витратою менше 8 л. На трасі машина поводилася не менш впевнено, незважаючи на м'яку підвіску добре тримала дорогу, просила за все це зовсім трохи - 6 л на 100 українських кілометрів.
Що ж в підсумку. Було приємно зловити себе на думці, що такі, раніше невибагливі, риси кузова, згодом стали симпатичними і навіть коханими. Скромна бюджетна машинка насправді виявилася надійною робочою конячкою, яка за 37 тисяч пройдених кілометрів за великим рахунком жодного разу серйозно не засмутила свого господаря. Звичайно все ще попереду, але хочеться вірити,



