Як я став власником цієї малечі? Історія цікава. За півроку до народження дитини я усвідомив:зараз чи ніколи . Або я зараз купую машину, або на найближчі N років залишуся пішоходом, тому що буде не до того... Коляски-ліжечка-повзунки поглинуть весь мій бюджет, і про чотириколісного друга мені залишиться тільки мріяти.
Я завжди хотів собі Renault 20, виключно з почуття ностальгії за шкільними часами, коли вітчим возив мене на цій чудовій каравеллі, де все функціонально, зручно та багато місця, проте на момент початку моїх пошуків на всю Україну їх продавалося всього 3, і стан їх був жахливий, тому вирішено було подивитися на більш поширену модель - 11ю. Я переглянув близько десятка R11 різного ступеня вбитості і вже зневірився, поки зовсім випадково на OLX не побачив оголошення. Більше півроку і тихенько обростала мохом (я не жартую, у молдингах на дверях ріс мох). Проте видно було, що машину доглядали як могли - іржі ніде не було, днище промовлено, і навіть завелася вона з півштичка. Але вирішальним фактором стало не це.Я підходжу до багажника - і бачу шильдик. Renault 20.
-Чому 20? Вона ж 11я.
-Рідний шильдик відвалився, на СТО приліпили цей, сказали, на удачу. Блін, я ж спочатку хотів R20! Такому знаку Всесвіту я не наважився опиратися, і вже наступного дня став щасливим володарем ТАРДІС. Чому ТАРДІС? Тому що вона синя, тому що R11 - машина французької поліції ( "поліцейська будка"), ну і тому що вона всередині більша ніж зовні.



