Мій найкращий друг - Pontiac Firebird 1990. Я не пам'ятаю, як вперше сіла за кермо, не пам'ятаю, чому саме Фаєр, але ця машина прийшла в моє життя і є повністю відображенням мого стилю і характеру. Хоч він і сильно відрізняється від егоїстичного корвета і від брутальних маскл автомобілів, ніколи не поміняю його на практичну малолітражку. Авто використовується щодня вже 10-ий рік, і завжди він відданий і вірний у дружбі. У будь-який момент, у будь-якому настрої, прийде на допомогу, виручить і довезе. Я впевнена, що скільки буду їздити на ньому, стільки він зможе служити. Люди так не вміють, так уміє тільки машина, моя машина…
Техніка:
- Комплектація Formula T-top після рестайлінгу, з євро дзеркалами.
- Автомобіль у заводській комплектації, крім коліс (дотяжка з.кришки).
- Фарбування авто зроблено колишнім власником.
- Диски сталеві.
Як і будь-який власник американської машини, я безпосередньо беру участь у ремонті. Тим більше, що це цікаво. Нещодавно виконані роботи після зими: відремонтовано замок капота та встановлено заводські ліфти — саме це сприяло прояву мого інтересу як дівчини до технічної частини. Перебрано повністю передні гальма і направляючі супортів (не лінуйтеся це робити 2 рази на рік на термозмащення). За сумісництвом замінені колісні гайки, замінена подушка підрамника коробки.





































