Але вже Віваро, вантажівка, поставили на облік його надніпровські номери, скажу прямо, що на себе намагалися не ставитимашину з двох причин, до машин на донецькій або луганськійреєстрації ставилися упереджено, була чутка, що там вони всікрадені, не допомагав аргумент, що номер щось зміниться, людипросто боялися! Виварка мені особисто дуже сподобалася, хоч запризначенням вантажівки ми використовували її дуже рідко, вонавідрізнялася м'яким ходом (чого не можу сказати про мерседес віто)і гарною динамікою, у неї був хороший двигун (думаю, найкращийCRDI). >
Але все ж таки був один косяк, який дуже бісів і вперше він виявивсебе коли ми їхали в МРЕО.
Ішла злива і в калюжах потопали величезні ями Дніпра. Них я став наперехресті під стрілку направо і в момент перемикання на 1 передачузрозумів, що я не можу її включити. . У багатьох машинах, які миперепродували, він не функціонував…
Нам довелося познайомитися з нюансами зносу дистанційного включенняпередач. І треба зауважити, що у Віваро воно зроблено доступнішерукам (чого знову ж таки не скажу про Віто). Довелося пірнати пощиколотки в калюжу і лізти під капот. Під руки підвернувся палиця ікамінь (добре справа на узбіччі цього добра вистачало) і вправнимиударами цього інструменту часів кам'яного віку ми хвацько вправилитрос приводу включення передач, що розперезався. Шматок пластикупід наконечник троса. Цей девайс наглухо там затиснувся і більше невискакував. Але перша машина радувала нас повсюдно. Так як вонабула помітна (на боках і задніх дверях у видавці для вікон бувORACAL з принтом фотографії вулиці міста) було прийнято рішення її "знеособити". Тим самим тільки чорним і білим ORАCALом заклеїлиповерх "міста". Нішу будки обшили ДВП, підлогу залили чорним лакомдля дерева. Продавалася вона довго, в результаті обміняли її на 2машини, китайську вантажівку FAW і Ніссан Альмеру 1992 року.