Дуже теплі у мене, хлопці, спогади про цього автомобільчика.Володів я їм не довго, напевно місяців 5 не більше, але стількиемоцій за цей час! Він дивував своєю автентичністю і невибагливістюі за кермом я був як у машині часу… Історія його така:виготовленийавтомобіль у Німеччині в 1979 році, цього ж року він був купленийякимсь громадянином W. Schneider з міста Leipzig про що свідчитьзапис в оригінальній сервісній книжці, яка дивом збереглася в ящикусправжнього автомобіля.Записи в "жовтій книжечці" обриваються на92году… можливо після цього авто і залишило територію Німеччини.Знаю, що в Україну машина потрапила в 94 році "під замовлення"привезена тодішньому головному енергетику "дніпроводоканалу", і до2014 року була в його користуванні беззмінно. До того моменту вженеабияк потріпався і господар і опель. Цегла німецькийавтопром.
Зі слів наступного власника авто: "чую Міхалич збирається опель наметалобрухт здати, каже тільки місце займає, я йому і запропонував500 баксів, що б не викидав. Моїй дружині якраз навчальнийавтомобіль був потрібен." Ну а я, так виходить, третій власникРекорду в СНД і напевно четвертий у його металевому житті...
працює як треба.По кузову звичайно були вилучені але не критичні і90% кузова в рідній фарбі! що не відповідало характеру машини такце не рідні 16е диски, замість рідних 14х, що надавало трохи більшсучасний вигляд, але погіршувало плавність ходу машини.Меніподобається як у цій сорокарічній машині все чітко працювало:двигунзаводився "з полтичка", зчеплення спрацьовувало плавно без ривків ісаме тоді, коли потрібно, двері зачинялися з приємним клацанням, ручник на три клацання, двірники працювали, омивайка подавалась, склопідйомники з м'яким ходом піднімали і опускали шибки, підсвічування в салоні, під капотом і в багажнику. Загалом все якмає бути на хорошому німецькому авто) Продав я автомобіль "з легкоюдушею" хорошій людині, яка приїхала за ним через всю країну, іпоїхала на ньому. Не боячись подолати 1100 км на незнайомому йомуавтомобілі.