А мені тоді не більше 10років було ... Потім у татовогознайомого з'явилася Омега А 2.0 і після цього крім того що машинамені і так подобалася без знайомства з нею, а тут після поїздки потрасі машина здалася взагалі "літак" (на той момент у нас членомсім'ї була ВАЗ 21011 і була дуже рідною так як з самого створеннясім'ї з'явилася ...). Вже просто машиною мрії! І дизайн машини, імісткість, і комфорт, і керованість навіть цей слоган "їде як порейках" можна було побачити на багатьох німецьких буклетах зрекламою тих років автомобіля, і навіть тішило таке, щоаеродинамічний коефіцієнт Сх=0, 28, і Омега А в 1987 році булавизнана "автомобілем року", ну звичайно сама вартість даної моделі... Тобто все вказувало на те, що це відмінний варіант і іншогонавіть і не уявляв ... Але це ще мрії залишилися мрією. Але часйшов ... Батьку ця машина теж була (на мою) одна з кращих, мамі тежподобалася ... І почали до цього питання підходитиконкретно:їздили, дивилися, прицінювалися, придивлялися ... Потімвлітку 2006-го року мало не купили Омегу А 2, 4
89року в одного з перекупників в Одесі після чого коли вже вирішиликонкретно з грошима їхати дивитися, її вже не було а продавецьхотів впарити вже іншу і за "іншою" ціною. Втім неспішні пошукитривали ... І 16 вересня 2006 року коли я поїхав на авторинок вЖовтневому за потрібними запчастинами на мій мотоцикл я побачив "цЕ"-Opel OMEGA3000 про яку навіть у мріях не було! (поглядали наваріант Сенатора, але їх так мало що як би не доля) а тутОмега3000. Я так подивився, подивився на неї, запам'ятав телефон, ціна стояла якраз ТО ЩО ТРЕБА! Ну занижена трохи як для цієї машини (ну пізніше з'ясувалося чомусь недорого…)… Коротше я пішов додомуповідомив про цю новину татові "так і так, такий варіант", нувласне зателефонували господареві, розпитали… і через тижденьпоїхали дивитися на ринок всією родиною … ну що можу сказатинедоліки були (ну а де їх немає? ) з питання комплектації теж не "сяяла" -найбідніша як для 3000, тому що одна з перших випусків3000, і як виявилося 3-літровий 12-ти клапанний двигун був С30LEякий 156л.С., а не С30NE -177 л.С. Як передбачалося ... Але ценічого не вважав великою втратою ... Ну варіант всіх цілкомвлаштовував! На наступний день поїхали подивитися машину так бимовити "знизу" після чого відразу і було вирішено їхати в Херсонщоб зробити довіреність тому що машина на той момент булаХерсонською і господар продав машину херсонцям, які продалимиколаївському хлопцеві, який їздив з двома довіреностями (першийрік теж їздили з двома), після чого машину переписали на нас:менета мого тата.







