Привіт усім! Міг би почати розповідь про те, як свого часу цекупе було популярним, але про це можна прочитати в просторахінтернету, цього достатньо) А це — бортовий журнал і тут явикладатиму фото робіт виконаних у ході реінкарнації тачки!
Загалом скільки я пам'ятаю свого батька, майже стільки ж я пам'ятаюі цю машину.Часи були важкі, сім'ю якось треба було годувати (ямалої і дві сестри) і тату доводилося мотатися на опельці, дужеінтенсивно намотуючи гори кілометрів, при цьому встигаючи "таксувати".
Машина увійшла в становище сім'ї і стала її частиною, допомагаючинам триматися на "плаву", жертвуючи своїм кузовом і постійностраждаючим місцями зовнішнім виглядом.Памятаю я в дитинствідивився на неї і весь час дивувався її правильним рисам і лініям, але майже весь час були з нею якісь "боки", що не дуже тішило око., коли батько доводив все-таки її до "розуму" - пофарбована, ніденічого не стукає, всередині тепло і затишно; ), так поляк на фурі непобачив праворуч білу манту і вивертаючи свій сарай, зачепив дверіі переднє крило. Але все ж таки основну масу часу машина була незовсім гаразд — банально не вистачало коштів або часу.
Але час іде. І ось у 2010 році батько приїжджає у двір на новомуPeugeot. Я на той момент навчався в університеті на 4-му курсі, подумуючи про те, що було б непогано обзавестися особистимтранспортом) і якось змарнувавши думку, що в гаражі стоїть цеймонстр, поліз у іншу шукати щось бюджетне на перший час . Ні тутбуло, мій бюджет почав нервувати побачивши ціни на вбиті корчі.Думав думав і вирішив піти нелегким шляхом та розпочати роботи надреінкарнацією ексклюзивного авто, попередньо поспілкувавшись ізтатом. Він сказав- "зробиш-забирай! " )))
"вона по-любому заслуговує на нове життя! " — подумав я. Якосьпоступово втягнувся у тему збирання. Батько був моїм гідом (вінінженер і любить техніку), мені було цікаво все!
