А нею була... ТАДАААМ! Іномарка! Ну як сказати... Німціжартують, що будь-яка машина рано чи пізно стає "опелем". СамеОпель Кадетт Караван, 1987 року, наш ровесник, 1 7D (фотодемонстраційне, насправді все було набагато гірше але оригінальногозображення я не знайшов.) Перша машина на дизелі, перше відчуттяіномарки! автомобіля, на ремонт не було.А їздити на ньомухотілося.Тому їздили так.Гучно, із запахом соляри, з закладенимивухами, на малих обертах.Дуже добре навчився контролюватиакселератор.Особливо перед постами ДАІ, малий хід, натяг, накат. Цюнедугу через два місяці.Причому не знайшли запчастину, а зробили назамовлення, краще ніж штатну.Виїхали зі СТО і кілометрів 50проїхали гака по трасі, щоб насолодитися тишею.Але вона радуваланедовго.Наступною недугою був кузов, його втома. То вночі взялисяпокатати дівчаток нічним містом, І на хорошому ходу потрапили вяму, замасковану під калюжу. Я спочатку не зрозумів, чому кермотягне вліво, колесо те заднє праве, ранком все прояснилося, ударвирвав гнилий правий лонжерон, і стягнув задній міст назад.Приїхали на СТО, виявилося, що варити там ні до чого, вштовхнулиточковим домкратом лонжерон назад і з холодильника навариликосинку. Наступною неприємністю був урвище ременя ГРМ. Требасказати, що на ньому навіть не було чохла. І якщо у Жигулях (а уп'ятірці він був) це безболісно, то тут покришило коромисла наклапани (самі клапани залишилися цілі). Назбиравши заповітні 100баксів на ремонт і купивши деталі, відштовхали машину на ремонт.Розуміючи, що машина грошей не приносить, а тільки поїдає, причомуз апетитом, було вирішено її продати, т.К. Обслужити її повністю мине мали ні бажання ні можливості. Рішення було важким, але єдиновірним. Продавалася вона довго. І не сказати, що вигідно. Скорішенемає. Але була на ходу, хоч і не на бойовому.