Це був мій перший автомобіль.
Мускулкаром його назвати не можна, але для своїх 23 років він бувжвавим.)) Купив я його влітку 2009, через тиждень після чого з нимпочалися проблеми.Не було і трьох місяців поспіль, щоб він непобував на сто)) Простіше сказати з чим проблем не було, ніжрозповісти про те, що робилося., Але, через рік і чотири місяці... Набридло "хоттабич" більше не хотів залишатися зі мною ідовелося його продати. Тепер про нього піклуватися хороша людина зДніпродзержинська
Всі мої рідні та друзі так прив'язалися до "хоттабича", що булизасмучені його продажем… "не уявляємо тебе на іншій машині", "прикро" і "як далі? "…
Адже багато приємностей пов'язано з цим автомобільчиком — на ньомуя навчився впевнено почуватися за кермом у місті, поїздки на моря 3рази за літо, 170км/ч по трасі (з гірочки), "ралі" піщаними дорогамиСамарського лісу і Гвардійського танкодрому (саме там я зрозумів, що моя мрія-позашляховик :)))), весілля сестри (хоттабич був укортежі), поїздки на концерти моїх друзів гурту "уТ-1" ( Харків, Новомосковськ, Дніпро, Дружківка, Херсон — Хоттабич був нашимавтобусом групи у всіх цих містах) … як не крути – це мій першийсталевий друг і приємна сторінка у моїй історії життя… перегорнутасторінка.