Ну от і пройшов рік. Рік з дня коли я сів за кермо своєї першоїмашини. Кадетик має цікаву історію.
На початку 2000-х був куплений сім'єю з Львівської області дляпоїздок за кордон та перевезення будь-якої дрібниці дляторгівлі.Комплектація - майже максимальна (люк, туманки, БК, антена, електродзеркала, заднього скла омив\обігрів) станвідмінний.Дизель з АКПП.Зручно і економно. Вона ж і доїздилася —десь на путівці налетіла на великий валун, пробила картер, масловитекло, двигун дав клина... Після цього з якоїсь причини (моженестачі грошей, може ще що.) автомобіль простояв майже 10 років підбрезентом у сухому. У 12-13 році його вирішили полагодити іпродати.Для цього з Німеччини був завезений мотор 1.6 моноінжекторв ідеалі і зроблена заміна з внесенням в документи в МРЕО.У такомувигляді його і купив мій знайомий - професійний водій імеханік.
. Авто було забрано по генералі і успішно витримало майжетисячокілометровий перегін, під час якого від попадання в ямунавіть лопнув легкосплавний диск. По приїзду товариш легкосплавипродав, машину повністю перебрав, всі недоліки по кузову булипідварені, знешумлений і повністю пофарбований. Коротше зробив вінпід себе кадю, а у своєму містечку він відомий майстер. Таксюгимісцеві усі роблять у нього…
У січні 2015 я звернувся до нього за допомогою в огляді кількохваріантів авто на придбання. Вибирав між "славутою 1.3 інжектор", четвіркою-десяткою в кузові універсал або як варіант-максимум OPELп'ятидверник. Поїздивши по найближчих варіантах автомобілів, щопродають і розчарувавшись від стану пропонованого мотлоху, вінраптово запропонував - "а бери мого! А я якраз "вектру" надивився".Пару днів пішло на роздуми, сімейну раду, аналіз інтернет-ринкуавто та на третій день ударили по руках.
Так кадик став моїм. Рік проїздив зі старим техпаспортом та чужоюдовіркою. Днями переоформив він. Тепер потихеньку освоюватиму цюхитру справу — автоаматорство :-) і викладатиму свої успіхи тадосягнення сюди.