2 роки тому, після того як побачив його в салоні, зрозумів длясебе, що хочу саме це авто. І за два роки. Нічого гідного якальтернативу так і не знайшов.
Однак, сюрприз чекав мене в момент покупки.
Рішення було прийнято під Новий рік (якраз під новорічні знижки).бажаний автомобіль, у бажаному кольорі та ще й у бажанійкомплектації - завдання виявилося нетривіальним.А хотілося спочаткудизель.Але, обдзвонивши практично всі українські салони, язрозумів, що дизель з потрібними параметрами знайти просто нереально.Переключився на бензин.До мого величезного здивуванню, 2.5у комплектації LE та ще й у сірому кольорі — теж звір доситьрідкісний.АЛЕ! На мою величезну радість, одна машина була! До того ж, зовсім недалеко від мене — у Дніпропетровську! Наступний день—поїздка в салон. Одразу ж запропонували покататися на "моєму"автомобілі, до цього я випробував 2.0 і, відверто кажучи, він менеабсолютно не вразив. Зовсім інша річ 2.5! Алгоритм роботи інший! Двоєчка, щоб різко виринути з потоку, спочатку заганяла стрілкутахометра до 4000 об і потім починалося прискорення. При цьомуревіння в салоні жахливо діяв на мозок! Відчуття – як у тролейбусі! 2.5 - звір інший. Не доходячи навіть до 3000, я отримував гіднеприскорення! А ручне управління коробкою дозволяло піддатиспритності там, де її було мало. Загалом, в автомобіль закохався удругий раз.
Не довго думаючи, оформляємо договір купівлі продажу. Вношупередоплату на рахунок салону – 5000 грн. І, в деякій ейфорії, їдудодому оформляти кредитні документи.
Другий сюрприз чекав на мене через 3 дні. Телефонує менеджерсалону. Так мовляв, у процесі передпродажної підготовки з'ясувавсядефект коробки.
Як дефект? Який дефект? Я ж їздив! Все було нормально!
Загалом, після нетривалих розпитувань, юліній, петлянь та відвертоїбрехні менеджера з'ясувалося (і менеджер салону це побічнопідтвердив), що мій автомобіль просто продали іншим. Важко передатисуміш гніву та прикрості, що охопило мене. Адже так хотілосязустріти Новий Рік на новому автомобілі! Але нічого поробити вже неможна було. Машини не було. І найближчим часом у них непередбачалося. Ще раз обдзвонивши всі салони я, зрештою, зновузнайшов машинку. Щоправда, в Україну вона потрапить лише до кінцясічня (у кращому разі, у його другій половині), та й перебуватимевона за 500км від будинку. "неблагополучний" салон пообіцяв менідоставити авто до Дніпра. І навіть вийшло вивудити у них якусьморальну компенсацію у вигляді килимків і захисту двигуна, алебрехня, що триває, геть-чисто відбила в мене бажання надалі мати зними справу. Спочатку вони запропонували мені внести мої ж 5000передоплати на рахунок іншого салону. Потім (коли я зателефонувавцьому салону і з'ясував, що ні про які 5000 мови не може йти —потрібна мінімум половина) виявилося що потрібно, все-таки половинавартості. І договір я укладатиму ніфіга не з салоном у Дніпрі. Іполовину вартості мені доведеться викласти за авто, яке я в очі небачив! І ніхто не нестиме жодної відповідальності поки машинадіставатиметься Дніпра. Коротше, я вирішив надіслати лісомДніпропетровськ і безпосередньо зв'язуватися з другим салоном. Нащастя, цього разу все пройшло відносно гладко і 24-го січня я, вжещасливий власник нового автомобіля, гнав його додому. Нескінчилася. Ні про яку моральну, не кажучи вже про матеріальнукомпенсацію, представники салону і чути не хотіли! Мало того! Щобповернути свою передоплату, мені потрібно було відкрити рахунок убанку (або кредитку), куди вони перерахували б гроші. Втрату часуна відкриття рахунку, фінансів на відкриття картки та відсотків заподальше переведення в готівку природно, компенсувати ніхто незбирався. Отакий у нас менталітет! Совок жив, совок живий, совокжитиме! Клієнт лох, купуй він хоч пачку цигарок, хоч авто за40тис.Вічнозелених!
