Прокидаюся я вранці дивлюся за вікно,
коштує він красень, мій японський авто,
сріблястий колір тішить око
< Ми скажемо дружно це ж не ваз, спускаюся до нього знімаю зсигналки, сідаю в салон і знову як у казці, шкіряне крісло яккоролівський трон, інформативний оптитрон як же приємний оку він, клімат контроль як завжди під рукою і в спеку і в холод рятуєрідний.
>
і ось заводжу я диво мотор
і тільки японцям зрозуміти, що шепоче нам він
