Ця історія дружби почалася більше 4 років тому, в лютому 2007.На той час було виплачено перший кредит по першій квартирі, і дужезахотілося змін. Було прийнято рішення змінити автомобіль іпроапргейдить Nissan Almera у кузові N15 на щось нове, тому щовплутуватися в чергові тривалі відносини з банком не хотілося, вирішив зупинитися на бюджетному і (як я тоді думав) тимчасовомуваріанті – Nissan Note у максимальній для нашого ринку комплектаціїTekna.
< /
І так… В один із лютневих недільних вечорів розмістив в інтернетіоголошення про продаж N 15. Все чудово, ось тільки свій номертелефону забув вказати :) Але ця обставина не зупинила людину, якапрочитала в інтернеті весь бортовий журнал (я вів його протягомусіх 3 років експлуатації) і загорівся бажанням стати наступнимвласником N 15. Правдами-неправдами він знайшов мій номермобільного телефону (через президента Nissan Club Ukraine) ізателефонував мені в п'ятницю ввечері. Зустрілися, обмовили деталіугоди та вдарили по руках. Було вирішено оформити угоду на неділю зсамого ранку. Щиро кажучи, я не був готовий до такого поворотуподій. Тому довелося терміново об'їжджати автосалони Києва. Ніде яне міг знайти те, що шукав. Залишався останній салон, а надворі вжемайже ніч. Заходжу та бачу… Коштує синій Nissan Note! Колір, як яхотів. Підходжу ближче, дивлюся… І комплектація моя! Запитую уменеджера, чи не продано автомобіль. Після хвилини копання впаперах чую відповідь - "ні, автомобіль вільний, вчора тільки всалон пригнали". Після такої радісної новини лікую додому і знетерпінням чекаю ранку неділі. У неділю вранці, рівно черезтиждень після розміщення оголошення про продаж, моя Almera пішла вруки Юрі, прізвищем як у першого радянського космонавта:) А я натаксі помчав у салон, підписав договір і вніс аванс за автомобіль.Після цього були 3 болісно довгі тижні видачі кредиту і 7 березня о20:15 я виїхав із салону на своєму синьому Nissan Note, насолоджуючись запахом нового автомобіля. Вже 9 березня я катавсяна лижах у Карпатах і відчував придатність літньої гуми в умовахзатяжної снігової зими… Ось так з тих пір і живемо разом, я і мійпомічник Note. Пройшли вже більше 125 000 км за 4 з небагатьом року (подорожі, робота). Три рази замінили за гарантією рульову колонку.Один раз по тій же гарантії змінювали передні амортизатори і опорніпідшипники, та й так по дрібницях. Вже дуже багато разів подумував (друзі підбивають) змінити на авто класом або на два вище, тестувавбагато чого, але так звик до нього, що ставлюсь як до рівноправногочлена сім'ї і продавати поки що не збираюся. Вирішив нехайзалишається другим (точніше першим – за старшинством) автомобілем.Нам з ним є про що згадати під час чергової риболовлі
