Автомобіль, який дарує мені море радості та позитиву)))) Придбавце диво абсолютно спонтанно і буквально за пару днів до покупкивзагалі не знав про існування такої машини, а пізніші моделі (к11 ік12) взагалі ніколи не розглядав і в принципі за машини не рахував.Склалося так, що я завжди був небайдужий до маленьких, компактнихтридверних імпортних авто. Пластиковими розширювачами арок, зчорною смужкою посередині капота, чорними смугами внизу зліва ісправа, невеликим чорним спойлером, і на широких титановихдисках.Так само, протягом життя я не без ґрунтовно перейнявсяглибокою повагою до японського автопрому і завжди захоплювавсяHonda Civic 5, але цього разу не про це. У певний момент життєвіобставини терміново зажадали придбання автомобіля. Автомобільпотрібен був простий, економічний, не примхливий і дешевий.інтернетом, тематичними сайтами та обмеживши пошук ціновимдіапазоном у 1500$ я почав пошук.
У цьому ціновому діапазоні асортимент виявився великим, але не дужеяскравим. Основний шар у цій ціновій категорії складають автомобілімарок ВАЗ/ГАЗ/ЗАЗ/ІЖ і всі, хто виростає з них, але було прийнятотверде рішення сказати непохитне "нІ! " улюбленої вітчизняноїтехніки і тому ці варіанти не розглядалися навіть приблизно.
Я невпевнено поглядав у бік безсмертного Opel Kadett, але я чомусьслабо уявляв себе власником Кадета. Mitsubishi, Honda, Nissan, Toyota, але нічого з переглянутого і побаченого не чіпляло, а якщочіпляло, то недостатньо. Дещо пізніше я згадав про свою забутусимпатію до Seat Ibiza MK1, серед яких навіть були дуже гідні.уваги екземпляри, але в процесі пошуку я випадково наткнувся наNissan Mikra K10. По-перше у необхідному ціновому діапазоні булидосить живі варіанти. По-друге компактний, збитий, незграбнийдизайн кінця 80х, початку 90х і типова для тих років японська мордазробили свою справу. По-третє, поверхово ознайомившись з технічноючастиною автомобіля я зрозумів що в цілому влаштований він куди вжепростіше, і ні з чим критично незрозумілим мені не доведетьсязіткнутися. Загалом після кількох телефонних розмов з господарем, уході яких було почуто історію та причину купівлі, загальні враженнявід володіння, розповідь про вкладення і зроблені роботи та історіята причина продажу, було вирішено їхати дивитися, чіпати та їздити.Машина знаходилася в 200 км від Києва. Власником виявивсяпенсіонер, який не п'є, не курить, займається спортом. У сім'ї цебула третя машина, окрім якої залишилися Nissan Note та NissanQashqai. Автомобіль належав синові, який поїхав за кордон на ПМП ітому автомобіль вирішили продати за непотрібністю. Загалом машиноюзаймалися та підтримували її у справному стані.
На огляд машини пішло не більше 20 хвилин., всі мінуси очевидні.Перша поїздка справила дуже позитивне враження, з деякимисумнівами. Дуже потішила динаміка. Габарити автомобіля простовикликали сміх під час їзди))). Після приблизно пів року водінняRenault Kangoo я буквально почував себе водієм мопеда))). Загаломмашина показала себе досить добре. Додому зважувати всі переваги танедоліки, все за і проти. kangoo мого друга, разом з другом і щеодним другом ми поїхали за Мікрою. >
Тепер машина, катається по пробках і дарує радість мені і моїмблизьким)))
Тепер у машині поступово виправляються різні проблеми та нюанси, про чим буде періодично розповідатись у бортжурналі.
І побажаємо мені успіху у володінні та відновленні цьогоавтомобіля! Всім дякую за увагу! )))
" "ранок вечора мудріший" і говориться так не дарма. Вранці явідкинув всі сумніви геть та твердо вирішив стати власником цьогоавтомобіля та сівши у Renault kangoo мого друга, разом з другом таще одним другом ми поїхали за Мікрою).
< 200 км зворотного шляху я подолав на впевнених і стабільних120 км\год, витративши на це до смішного малу кількість бензину.Тепер машина, катається по пробках і дарує радість мені та моїмблизьким)))
Тепер у машині поступово виправляються різні проблеми та нюанси, про що періодично розповідатиметься в бортжурналі.
І побажаємо мені успіху у володінні та відновленні цьогоавтомобіля! Всім дякую за увагу! )))
" "ранок вечора мудріший" і говориться так не дарма. Вранці явідкинув всі сумніви геть та твердо вирішив стати власником цьогоавтомобіля та сівши у Renault kangoo мого друга, разом з другом таще одним другом ми поїхали за Мікрою).
< 200 км зворотного шляху я подолав на впевнених і стабільних120 км\год, витративши на це до смішного малу кількість бензину.Тепер машина, катається по пробках і дарує радість мені та моїмблизьким)))
Тепер у машині поступово виправляються різні проблеми та нюанси, про що періодично розповідатиметься в бортжурналі.
І побажаємо мені успіху у володінні та відновленні цьогоавтомобіля! Всім дякую за увагу! )))
