Моя Lancera перша машинка в моєму житті.
Водити машину я мріяла давно, практично з самого дитинства. Аможливого і від самого народження, як тільки мама вперше посадиламене в чотириколісний пристрій, званий у народі коляскою, але такяк дальність пробігу такого пристрою залежало від бажання мами ібуло не таким великим, як хотілося б, та й через свою розвиненістьреакції та повну відсутність знань правил дорожнього руху, яусвідомлено вирішила з цією справою почекати. Ми з нею довгозвикали до друг-дружки, довго показував свої характери і не хотілимиритися з бажаннями і примхами один одного... За два рокиспільного життя ми вже встигли побувати в ДТП, коли моя Альмеркавирішила закусити «вудила (кермовий вал), і в повороті викинуламене на тротуар з високим бордюром, при цьому проїхавши боком поньому три метри. Але на щастя все обійшлося тільки розбитим дискомі розірваними передніми шинами. На сьогоднішній день для мене вонастала непоганим другом, який і в важку хвилину допомагає мені знятинапругу, а іноді може зробити і впорскування адреналіну в кров -дуже ми з нею любимо поганяти під 210км/год, і половити потокивітру від зустрічних машин. Вона дає мені можливість "керуватисвоєю мрією". Я разом із нею навчилася бачити світ зовсім з іншогопогляду. Для мене це як перехід на наступний рівень у комп'ютернійгрі під назвою "моє життя"! Багато хто мене запитують:чому машинкуназвала саме Lancera? Внесу ясність для цікавих. Через свої життєвіінтереси страшенно люблю подорожувати. Все одно куди і по фіг уякому напрямку. Аби гул у вухах і шум коліс на дорозі. Завдякитакій моїй слабкості доля мене звела з чудовими людьми, яких я насьогодні з упевненістю можу назвати своєю другою родиною –Mitsubishi Ukrainian Club. Це справді чудові люди, яких поєднує міжсобою не лише спільний виробник автопрому, а й подібність інтересівта безумовна любов до життя! Так як у цьому клубі за чисельністюпереважає автомобіль Lancer, ми вирішили придумати таку собісимбіозну назву і моєму автомобілю, що б, не сильно виділятися)
